Трапляються випадки, коли здавалося б зовсім безнадійну справу вдається виграти лише завдяки пропуску позивачем строку позовної давності. Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Європейський суд з прав людини у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність — це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі №669/420/16‑ц).
Існують такі різновиди позовної давності: загальна позовна давність, яка становить 3 роки; спеціальна позовна давність (скорочена або більш тривала у порівнянні із загальною позовною давністю, яка може встановлюватися законом для окремих видів вимог); договірна позовна давність, яка може бути тільки збільшеною у порівнянні з тією, що встановлена законом і не може бути скороченою.