За даними Національної соціальної сервісної служби України у період з 24 лютого 2022 року по 1 квітня 2023 року регіональні служби у справах дітей виявили 8512 дітей, які з тих чи інших причин залишилися без батьківського піклування в умовах воєнного часу. З них 1476 дітей стали сиротами у зв’язку з обставинами військової агресії рф проти України. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! До того ж, за останні вісім років рівень усиновлення знизився. Якщо у 2014 році загальна кількість усиновлених дітей з інтернатів, дитячих будинків та притулків становила 1358, то за весь 2022 рік та 1 квартал 2023 року їх було усиновлено лише 435. Що говорять цифри? Кількість дітей, які стають сиротами або втрачають батьківське піклування, зростає. Зокрема, відштовхуючись від цієї статистики, можна сказати, що у період з 12 серпня 2022 року по 13 січня 2023 року кількість дітей без батьків збільшилася на 3265. Також варто враховувати і той фактор, що точну цифру з огляду на динаміку подій отримати важко. Зафіксувати якусь остаточну цифру неможливо. Ексзаступниця генерального директора Директорату розвитку соціальних послуг із захисту прав дітей Інна Гончарук стверджує, що загалом тенденція сирітства в Україні не змінилася. «Дітей, які отримали статус дітей-сиріт, і досі є доволі багато. Є багато факторів, які впливають на цю статистику. Один з них є доволі суттєвим: не всі служби працюють, зокрема на окупованих територіях. Звичайно, кількість цих дітей повинна збільшитися. Але саме ці фактори потягли за собою те, що статистика за останні роки незмінна». Також Інна Гончарук говорить і про складність однієї з доданих підстав отримання статусу дитини-сироти. «Ми внесли зміни до нормативно-правових актів. Внаслідок цього було введено чотири нові підстави для отримання статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування внаслідок війни. Це перебування батьків у полоні, безвісти зниклі батьки, батьки перебувають на окупованій території та батьки, які загинули внаслідок бойових дій. Відповідно, тут ще одна складність: багато тіл просто важко встановити за ДНК-аналізом. На це підуть роки». До того ж, є статистика щодо юридичного надання статусів дітям, які з тих чи інших причин внаслідок війни втратили батьків. За даними Національної соціальної сервісної служби України (станом на 1 квітня 2023 року) статус «позбавлений батьківського піклування» за різними формами втрати батьків отримали багато дітей: внаслідок перебування батьків на окупованих територіях чи там, де ведуться бойові дії – 496 дітям надано такий статус; 17 дітей позбавлені батьківського піклування через те, що їхні батьки зникли безвісти; у 9 дітей батьки є військовополоненими та перебувають на території держави-агресора; батьки 4 дітей незаконно ув’язнені російською владою; 83 дитини набули такого статусу через документальну непідтвердженість факту смерті своїх батьків; Окрім того, починаючи з 24 лютого 2022 року, у зв’язку з агресією рф, 219 дітей, які втратили батьківське піклування з причин смерті або загибелі батьків, отримали статус дитини-сироти. Як змінився рівень усиновлення за період війни? Разом із цим логічно постає питання про усиновлення. Станом на 31 березня 2023 року є 14 673 дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, які можуть бути усиновлені. З цього числа 10 608 дітей влаштовані до сімейних форм виховання (опіка, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, в сім’ї родичів, тимчасове влаштування в сім’ї громадян України) та 4 065 перебувають у закладах. Якщо брати до уваги кількість усиновлень дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування протягом війни з росією від 2014 року, то 1358 дітей було усиновлено в рік початку війни на сході України, а в 2022 році – 380. Тобто у рік повномасштабного вторгнення було усиновлено на 978 дітей менше, ніж у рік початку війни. Аналітикиня фундації DEJURE та експертка з питань правничої освіти Катерина Грищенко каже, що під час воєнного стану держава не забороняє усиновлювати дітей, які позбавлені батьківського піклування. Ба більше, деякі процедури спростили. «Влаштування дітей під опіку та тимчасове розміщення дітей у сім'ях до закінчення дії воєнного стану стало простішим у реалізації. Держава надала можливість проживати дітям трохи довше у патронатних сім'ях. Жодних обмежень у будь-які закони не вносилось. Навпаки – можливості для дітей без батьків розширилися». Експертка також наголошує на відсутності державної інформаційної кампанії, яка була б спрямована на розвиток сімейних форм виховання в Україні. «За часів президентства Ющенка проводилися інформаційні кампанії на рівні держави, які пропагували влаштування дитини у сім'ю. За їхніми результатами рівень усиновлення значно зріс. Тобто безумовно є сенс у тому, щоб держава пояснювала людям важливість усиновлення. Важливо пам'ятати, що зараз понад 4000 дітей перебуває в інтернатах. Вони теж потребують усиновлення. Ми проводили соціологічне дослідження. Яке показало, що після початку повномасштабного вторгнення дуже зріс попит на усиновлення дітей-сиріт, які саме втратили батьків унаслідок війни. Тут важливо розуміти, що більшість із них не потребують усиновлення: їх забирають до себе родичі. Це доволі несправедливо щодо тих дітей, які вже тривалий час знаходяться у державних закладах». За час війни держава запустила механізм задля полегшення пошуку інформації та можливостей для усиновлення. ЮНІСЕФ, Міністерство соціальної політики України та Офіс президента України запустили чат-бот «Дитина не сама». За його допомогою сім'ї можуть отримати додаткову інформацію про можливість прихистити дитину, стати усиновлювачами або патронатними вихователями. Як подолати проблему сирітства в Україні? Одним із ефективних способів поступового подолання проблеми сирітства в Україні є розвиток та удосконалення сімейних форм виховання. Держава не повинна вирішувати проблему сирітства тільки грошовими виплатами та пільгами. Для зменшення рівня сирітства варто проводити інформаційні кампанії на рівні країни, які б заохочували людей до усиновлення. Також варто звернути увагу на те, що місія розвитку сімейних форм виховання фактично покладена на органи місцевого самоврядування. Проте їм не вистачає на це ресурсу. Варто запровадити додаткові заходи на локальному рівні, які були б спрямовані на роз'яснення громадам аспектів усиновлення та його необхідності, зокрема і під час війни.
26 травня 2023, 22:21