23 квітня 2013, 15:58

Правова природа поруки

Порука – це спосіб забезпечення виконання зобов’язань, а не угода про розпорядження спільним сумісним майном

Опубліковано в №17 (359)

Олена Сібільова
Олена Сібільова «FELIX, ЮФ» Юрист

Одним із найпоширеніших видів забезпечення належного виконання зобов’язання є порука. Порукою можуть забезпечуватися будь-які зобов’язання, але значного поширення вона набула при забезпеченні зобов’язань за договорами кредиту та займу. Порука укладається між кредитором та поручителем з метою забезпечення виконання зобов’язання боржника за договором, укладеним боржником із кредитором. Обсяг відповідальності поручителя та боржника за основним зобов’язанням є однаковим, вони відповідають як солідарні боржники.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Укладення договору поруки є актом розпорядження майном на майбутнє. Поручитель, укладаючи договір поруки, розуміє, що у випадку невиконання боржником зобов’язання, саме йому доведеться виконувати зобов’язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє.

Порука є угодою з відкладальною обставиною. Положеннями ст. 212 Цивільного кодексу України прописана правова конструкція, за якою особи, які вчиняють правочин, можуть обумовити настання прав та обов’язків обставиною, відносно якої невідомо, чи настане вона чи ні (відкладальна обставина). Оскільки ані кредитор, ані поручитель в момент укладення договору поруки не знають, чи настане невиконання зобов’язання боржником за основним договором, порука є угодою з відкладальною обставиною. Теорією цивільного права визначені правила застосування відкладальної обставини, які притаманні й договору поруки:

–          відкладальна умова не може існувати в момент вчинення правочину (умова невиконання зобов’язання боржником не існує в момент укладення договору поруки, адже сторони сподіваються на належне виконання ним зобов’язань за договором, яке забезпечується порукою);

–          у момент укладення договору його сторонам повинно бути невідомо, настане чи не настане зазначена відкладальна обставина у майбутньому (сторони договору поруки в момент його укладення покладаються на добросовісне виконання зобов’язання боржником та не можуть напевне знати, чи настане необхідність звертатися за виконанням зобов’язання до поручителя);

–          обставина, визначена у Договорі як умова, не може суперечити закону та моральним засадам суспільства (виконання зобов’язань за договором поруки не може порушувати законні права інших осіб).

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати