Європейський суд з прав людини1 – це інституція, що покликана захищати права, передбачені Конвенцією Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод2. Одним із таких прав є право на свободу вираження поглядів, передбачене статтею 10 Конвенції. Судді Європейського суду завжди з увагою ставляться до точних формулювань цього міжнародного акта, тож наведемо текст статті 10 повністю:
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Стаття 10
Свобода вираження поглядів
1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Отже, право на свободу вираження поглядів включає такі складові:
• свободу дотримуватися своїх поглядів;
• свободу одержувати інформацію та ідеї;
• свободу передавати інформацію та ідеї.
Формулювання статті передбачає, що йдеться про можливість реалізовувати ці свободи «без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів». Іншими словами, стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві, і цьому процесу не повинні перешкоджати органи управління (крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті). Разом із тим, Конвенція, судячи із наведеного формулювання статті, не покладає на державу обов’язок вчиняти дії для введення інформації в обіг, надання її суспільству.