Договір довічного утримання (догляду)

Питання щодо отримання у власність житла завжди було найактуальнішим та найгострішим для населення. Саме тому багато хто погоджується на певні ускладнення свого звичного способу життя задля досягнення бажаної мети, при цьому цим особам доводиться йти на певний ризик, який, на їхню думку, виправдовує ця мета.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Йдеться про такий різновид договірних відносин, як договір довічного утримання (догляду).

Норми, які регулюють цей вид договірних відносин, закріплені у главі 57 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 744 якого за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, натомість набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Оскільки зазначений договір стосується нерухомого або іншого цінного майна, для нього передбачена обов’язкова письмова форма із нотаріальним посвідченням. Характерною особливістю цього договору є те, що набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду). Отже, з моменту нотаріального посвідчення договору довічного утримання відчужував втрачає право власності щодо об’єкта договору, а набувач отримує цей об’єкт у власність.

У зв’язку з тим, що об’єктом договору довічного утримання зазвичай є квартира або будинок, в обох сторін договору виникають взаємні ризики щодо добросовісного виконання умов договору іншою стороною.