У будь-якій конкурентній економіці присутній розвинений фондовий ринок. Це аксіома. Країна з 45-мільйонним населенням, мільярдами доларів під подушками, безліччю структурних макроекономічних проблем, відсталою промисловістю та сільським господарством буде приречена, якщо не зможе створити відкритий, прозорий фондовий ринок. Можливо, це звучить категорично, але це об’єктивна реальність.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Більшість держав бореться за свій фондовий шматок пирога. Плюси очевидні: інвестиції, ліквідність, робочі місця. Світ знає тільки два приклади мобілізації коштів з метою здійснення масштабних, у тому числі інфраструктурних, проектів – акціонерний капітал і планова економіка.
Але якщо немає сумнівів, що фондовий ринок – це добре і потрібно, то чому до цього моменту весь український фондовий ринок, включаючи реальних інвесторів, емітентів та професійних учасників, – це не більше ніж півтора десятка тисяч учасників?
З них компаній-емітентів, акції яких активно торгуються, близько 20, а ринок облігацій (включаючи облігації внутрішньої державної позики) взагалі частково знаходиться поза ринковими механізмами. Перше, що спадає на думку – причина в слабкому законодавстві, яке регулює питання інвестицій та їх захисту.