На початку червня 2013 року було завершено безпрецедентну за обсягом для українського ринку угоду з придбання портфеля лізингових контрактів, сторонами якої виступили українські лізингові структури європейських банківських груп.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Масштабність цієї трансакції свідчить про поступовий розвиток українського лізингового ринку, що вже давно розвинений у країнах Європейського Союзу. На Заході чимало банківських груп створюють лізингові компанії для реалізації своєрідної «прихованої» форми кредитування, що дозволяє досить швидко повернути майно лізингодавцю у випадку прострочення сплати лізингових платежів лізингоодержувачем. У такому разі, на відміну від класичного кредитування, не вимагається проведення довготривалих судових процедур з метою звернення стягнення на заставлене майно, оскільки право власності на об’єкт фінансового лізингу переходить до лізингодавця лише після повної сплати лізингових платежів.
Нещодавня активність на лізинговому ринку України дає підстави найближчим часом очікувати здійснення ще декількох великих за обсягом угод з купівлі-продажу лізингових портфелів. З огляду на це, пропонуємо розглянути основні принципи структурування таких трансакцій, а також найважливіші юридичні аспекти, що мають бути відображені в договірній документації.
Структурування транзакції
«Класичним» підходом до структурування трансакції щодо продажу портфеля лізингових контрактів, який найчастіше застосовується на Заході, є відступлення повного обсягу прав та обов’язків за всіма договорами лізингу первісним лізингодавцем на користь нового лізингодавця (у тому числі, право на отримання лізингових платежів) за певну винагороду. Такий підхід призводить до заміни сторони в лізинговому зобов’язанні, у результаті якого відбувається списання лізингових договорів з балансу первісного лізингодавця і їх відображення на балансі нового лізингодавця (true sale). Зазвичай відповідно до умов подібної угоди новий лізингодавець має обмежене право зворотної вимоги до первісного лізингодавця (limited recourse right), що може бути використане у виняткових випадках.