Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство — це система заходів щодо відновлення платоспроможності, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник його майна (орган, уповноважений управляти майном), інші особи з метою запобігання банкрутству. Досудова санація має ряд переваг, таких як швидкість процедури, мораторії на задоволення вимог кредиторів на час розгляду господарським судом заяви про затвердження плану санації, залишення контролю над підприємством, адже призначення арбітражного керуючого є необов'язковим, гнучке управління активами, необмежений строк санації, а також можливість податкової оптимізації.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однією з новацій Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) є врегулювання питання участі податкового органу у санації до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Вимоги податкового органу в плані санації
Відповідно до ч. 3 ст. 5 КУзПБ, до плану санації не включаються вимоги першої та другої черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Кодексом. Згідно з п. 37 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, не підлягають списанню та/або реструктуризації податковий борг та грошові зобов'язання платника податку з податку на доходи фізичних осіб та за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім штрафних санкцій та пені.
Схвалення плану санації податковим органом
Ч. 3 ст. 5 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у разі, якщо план санації передбачає розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, він вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органу стягнення.
Отже, податковий орган не може бути кредитором, який проголосував проти схвалення плану санації, та не може доводити, що у разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації, оскільки імперативною нормою ч. 3 ст. 5 КУзПБ передбачено, що план санації вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органу стягнення. Такого правового висновку дійшов Східний апеляційний господарський суд у постанові від 19.11.2020 р. у справі №922/2071/20.
Крім того, у ч. 3 ст. 5 КУзПБ зазначено, що податковий борг, який виник у строк, що передував 3 рокам до дня проведення зборів кредиторів, визнається безнадійним та списується. Тобто автоматично на умовах плану санації без застосування положень ст. 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №577 від 10.10.2013 р.
П. 37 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України також встановлено, що визнається безнадійним незалежно від наявності критеріїв визначення податкового боргу безнадійним, установлених у ст. 101 цього Кодексу, та підлягає списанню контролюючими органами податковий борг платника податків, що виник протягом 3 років до дня початку процедури. Податковий борг, який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, що мають бути не гірші, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які проголосували за схвалення цього плану (ч. 3 ст. 5 КУзПБ). Аналогічна норма міститься у Податковому кодексі України — нею передбачено, що розстрочка (відстрочка) або списання податкового боргу здійснюється на умовах плану санації, та такі умови мають бути не гірші, ніж визначені планом санації умови задоволення вимог інших кредиторів (п. 37 підрозділу 10 роз. ХХ ПКУ).
Строк санації
На відміну від попередньої редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Кодекс України з процедур банкрутства не обмежує боржника у строках проведення досудової санації. Однак у питанні податкового боргу загальний строк погашення розстроченого (відстроченого) боргу не може перевищувати 3 років з дня затвердження плану санації (п. 37 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).
Виконання податковим органом плану санації
Відповідно до ч. 10 ст. 5 Кодексу України з процедур банкрутства, затверджений господарським судом план санації є обов'язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включені до плану санації. Таким чином, затверджений господарським судом план санації підлягає виконанню всіма без виключення кредиторами боржника.
Податковий кодекс України також передбачає обов'язок контролюючого органу виконати затверджений судом план санації. П. 37 підрозділу 10 розділу XX ПКУ встановлено:
- реструктуризація податкового боргу та грошових зобов'язань платника податків на умовах плану санації здійснюється відповідно до п. 37 підрозділу 10 розділу XX ПКУ та не потребує укладення окремого договору про розстрочку (відстрочку) згідно зі ст. 100 ПКУ;
- контролюючі органи здійснюють списання, розстрочку (відстрочку) податкового боргу та грошових зобов'язань платника податку протягом 10 робочих днів з дня затвердження плану санації;
- майно платника податку звільняється з податкової застави та від адміністративного арешту з дня затвердження плану санації.
Однак на практиці контролюючий орган всупереч приписам Податкового кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства нерідко ігнорує виконання затвердженого господарським судом плану санації.
Перевагою процедури досудової санації є те, що боржнику немає необхідності звертатися до адміністративного суду з позовною заявою про зобов'язання вчинити певні дії. Всі заяви щодо виконання плану санації розглядаються господарським судом у межах справи про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство, що забезпечує швидкий розгляд заяв.
Податкова оптимізація
П. 46 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до 1 січня 2023 р. звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції платників податку-боржників та/або поручителів (майнового поручителя-заставодавця, іпотекодавця) з постачання товарів для цілей погашення заборгованості боржника перед кредиторами відповідно до плану санації, затвердженого згідно з законодавством, що регулює відносини з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Під час здійснення операцій з постачання товарів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно з цим пунктом, платники податку-боржники та/або поручителі (майновий поручитель-заставодавець, іпотекодавець) не застосовують норми п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 цього Кодексу щодо нарахування податкових зобов'язань чи коригування раніше нарахованих податкових зобов'язань та/або сум податку, віднесених до податкового кредиту у зв'язку з таким постачанням.
Таким чином, передбачені планом санації заходи/операції з постачання боржником товару в рахунок погашення кредиторської заборгованості звільняються від оподаткуванням ПДВ.
Крім того, відповідно до п. 39 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, тимчасово, до 1 січня 2023 р. платники податку на прибуток підприємств зменшують фінансовий результат до оподаткування на суму доходів, визнаних відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку чи міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок списання податкового боргу, анулювання (прощення) та/або розстрочки (відстрочки) його зобов'язань відповідно до положень п. 37 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ. А п. 37 підрозділу того ж розділу ПКУ передбачено, що операції з реструктуризації заборгованості відповідно до плану санації не визнаються контрольованими операціями відповідно до ст. 39 ПКУ.
Касаційне оскарження
Ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім:
- ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство;
- постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Однак ст. 9 КУзПБ регулює питання щодо оскарження судових рішень у процедурі банкрутства. У ч. 1 його ст. 6 встановлений вичерпний перелік судових процедур, які застосовуються щодо боржника-юридичної особи, а саме: розпорядження майном боржника, санація боржника, ліквідація банкрута.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Кодексу, санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство — це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно‑господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, досудова санація — це система заходів з відновлення платоспроможності боржника, яка дає змогу здійснити реструктуризацію його боргів без входження в судові процедури банкрутства, передбачені положеннями ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства. З урахуванням наведеного приписи ст. 9 КУзПБ не поширюються на оскарження судових рішень про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство. Такого правового висновку Верховний Суд дійшов в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 29.01.2021 р. у справі №904/3325/20.
Процедура досудової санації є ефективним інструментом для збереження активів та подолання економічної кризи, який дозволяє зберегти підприємство та розрахуватися з кредиторами. А використання норм податкового законодавства дає можливість для податкової оптимізації.