Головною проблемою процедури банкрутства в Україні є її неефективність. Найкраще це підтверджує статистика, яка вказує, що кредитор у середньому отримує лише 6-7% від розміру своїх грошових вимог, тобто лише 6-7 грн зі 100 грн боргу. Причина цьому очевидна: як правило, боржник потрапляє у процедуру банкрутства майже з «порожніми кишенями» та нульовим балансом, а кредиторам залишається шукати те, що залишилося, та ділити між собою.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Якщо банкрутство (неплатоспроможність) боржника не є збігом обставин або не має об'єктивних економічних причин, а має очевидні ознаки шахрайства або доведення до банкрутства, то постає логічне запитання про те, хто має нести відповідальність перед кредиторами за банкрутство (неплатоспроможність) боржника-юридичної особи?
Покласти відповідальність за борги юридичної особи на інших осіб (засновників, учасників або посадових осіб) означає відійти від загальних принципів цивільного права, згідно з якими юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями самостійно, всім належним їй майном, а учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи. Законодавство про банкрутство передбачає винятки із зазначених принципів та дозволяє покласти субсидіарну або солідарну відповідальність не лише на керівника боржника-юридичної особи, але й на його учасників (засновників) та інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії.