Чи є відповідальність керівника новацією профільного законодавства про банкрутство?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Загалом, відповідальність керівника банкрута не є новацією. До прийняття Кодексу України з процедур банкрутства (далі — КУПБ) солідарна відповідальність була передбачена ч. 6 ст. 95, а субсидіарна — ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — ЗУ про банкрутство).
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЗУ про банкрутство, процедури банкрутства застосовувалися, коли під час ліквідації юридичної особи за рішенням власників було встановлено, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Це положення накладало обов'язки на власника майна боржника, керівника боржника та голову ліквідаційної комісії звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи, а у разі порушення ними приписів цієї норми згідно з ч. 6 зазначеної статті покладало на них солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Практика таких звернень була достатньо обмеженою. Найбільш яскравими прикладами застосування цього інституту є Постанови Верховного Суду (далі — ВС) від 30.01.2018 р. у справі №923/862/15, від 09.10.2019 р. у справі №910/21232/16, від 30.10.2019 р. у справі №906/904/16.
Практика притягнення до субсидіарної відповідальності третіх осіб була сформована повноваженнями ліквідатора звертатися з позовами до осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, на підставі ч. 5 ст. 41 ЗУ про банкрутство. Ця практика на рівні ВС ґрунтовно узагальнена і систематизована (зокрема, в Огляді правових висновків ВС наприкінці 2019 р.).