В сьогоднішніх умовах глобалізації все більшої актуальності набуває транскордонне банкрутство, що стало неодмінним атрибутом сучасної економіки та вимагає від національного законодавства встановлення спеціального регулювання, яке дозволило б оперувати активами збанкрутілих компаній не лише в межах однієї юрисдикції. На нашу думку, це стало підставою для внесення українським законодавцем у 2012 р. змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон про банкрутство), чим було врегульовано, а по суті створено процедуру транскордонного банкрутства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
18.10.2018 р. Верховна Рада України з метою реформування системи банкрутства в Україні, з огляду на кращі світові практики, прийняла Кодекс з процедур банкрутства (далі — Кодекс). Як виявилося, новий Кодекс у частині міжнародного регулювання фактично дублює положення Закону про банкрутство. Чи дійсно не було потреби змінювати положення, пов'язані з іноземною процедурою банкрутства? Спробуємо розібратися.
Сутність процедури банкрутства, що пов'язана з іноземним провадженням
В Кодексі, як і в Законі про банкрутство, законодавець виділяє чотири форми процедур, пов'язаних з іноземною процедурою банкрутства:
- визнання іноземної процедури банкрутства;
- надання судової допомоги та співробітництва керуючому іноземною процедурою банкрутства;
- звернення до іноземного суду щодо визнання провадження в Україні;
- звернення до іноземного суду щодо судової допомоги та співробітництва у зв'язку з провадженням в Україні.
Зупинимося на перших двох формах, оскільки інші дві регулюються законодавством країни, до якої звертається український суд з проханням визнати провадження чи надати судову допомогу.