 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
П’ять років тому, 20 червня 2019-го, було прийнято Директиву ЄС про реструктуризацію і неспроможність (Directive 2019/1023 of the European Parliament and of the Council on preventive restructuring frameworks, on discharge of debt and disqualifications, and on measures to increase the efficiency of procedures concerning restructuring, insolvency and discharge of debt, and amending Directive (EU) 2017/1132).
Цій події була присвячена міжнародний захід Conference on Preventive Restructuring in Europe. The PRD 2019 at Five: from Policy to Practice. Конференція була організована дослідницькою організацією Conference оn European Restructuring аnd Insolvency Law (CERIL) і проведена 17–18 квітня 2024 року в Університеті Миколаса Ромеріса (м. Вільнюс, Литовська республіка).
Добре відомо, що CERIL практично усі ці роки тримала на увазі процес впровадження цього одного з найостанніших міжнародних документів у сфері неспроможності в країнах — членах ЄС. Для цього у CERIL було створено окрему робочу групу для аналізу процесу впровадження загальних засад Директиви про реструктуризацію і неспроможність в національні системи банкрутства і розробки пропозицій щодо подолання проблем, які виникали на цьому складному шляху. У 2022 році ми в межах цієї організації обговорювали напрацювання робочої групи, в результаті чого були сформульовані висновки і підготовлені рекомендації.
Головною ідеєю зазначеної міжнародної конференції було поділитися думками щодо способів реалізації концептуальних засад несудової реструктуризації у країнах — членах ЄС, як це було зазначено у назві заходу — from Policy to Practice. Запрошений спеціальний гість, представник Європейської комісії, узагальнив результати імплементації Директиви у країнах ЄС. Частина країн впровадила положення про реструктуризацію у визначений строк, частина — у межах строку, що був продовжений, кілька держав це зробили після спливу цих строків, а одна держава поки що не закінчила впровадження Директиви у чинне законодавство. Особисті узагальнення доповідача щодо складнощів, помилок і загроз для реалізації правових концепцій, які автори вклали у цей акт ЄС, були безцінними.
Впровадження Директиви про реструктуризацію і неспроможність у національне законодавство є частиною міжнародних зобов’язань України в контексті надання Європейським Союзом Україні фінансової допомоги. Зроблений перший крок — розроблено проєкт Закону про внесення змін у Кодекс з процедур банкрутства, і він пройшов у законодавчому органі перше читання (законопроєкт №10134). У цьому контексті варто згадати виступ одного з доповідачів на зазначеній конференції, який, посилаючись на вже наявну практику, пояснив, що деякі країни просто переклали текст Директиви і ввели її в такому вигляді у національне законодавство про неспроможність, що, на його думку, є помилковим підходом. Він пояснив, що аналіз способів впровадження цього акта ЄС у національне законодавство країн регіону свідчить про те, що такий підхід не дає належного результату і не є адекватною формою впровадження основних правових концепцій, на яких ґрунтується Директива. Зрозуміло, що мають бути враховані особливості національної правової системи певної країни, законодавства про неспроможність і судової практики.
В України на етапі підготовки законопроєкту до другого читання є можливість виконати цю рекомендацію фахівців у сфері неспроможності належним чином — не тільки ввести текст міжнародного документа, який складається із принципів і загальних підходів у відповідний закон, а коректно їх реалізувати у законодавстві, щоб вони запрацювали. В Ukraine Facility Plan прямо вказується на те, що вдосконалення процедур банкрутства має на меті впровадити прогресивні форми врегулювання неспроможності. Зазначимо, що у назві згаданої Директиви однозначно вказується на мету цього акта ЄС — підвищення ефективності процедур, пов’язаних із реструктуризацією (to increase the efficiency of procedures concerning restructuring).
Звертаючи увагу на це, слід також послатись на точний зміст тієї частини Плану фінансової допомоги, в якій йдеться про зобов’язання України, а це удосконалення процедур банкрутства відповідно до основоположних принципів Директиви ЄС 2019/1023 про реструктуризацію і неспроможність, що допоможе створити більш надійну систему банкрутства в Україні, а також сприятиме наближенню України до acquis ЄС у секторі юстиції (Improvement of the insolvency procedures in accordance with the fundamental principles of the EU Directive 2019/1023 on preventive restructuring frameworks will help to create a more robust insolvency system in Ukraine, while also advancing Ukraine’s alignment with EU acquis in the justice sector. Див. Ukraine Facility Plan. Р. 72).
На ційміжнародній конференції , скликаній CERIL, протягом двох днів обговорювалися різні аспекти впровадження правових концепцій та основоположних принципів, на яких ґрунтується Директива про реструктуризацію і неспроможність. Це передусім допуск до процедури, розробка, складання, схвалення та затвердження плану реструктуризації, а також його оскарження, зміни у правовому положенні боржника, права кредиторів, зокрема й участь забезпечених та інших категорій кредиторів у процедурі на всіх її етапах, права працівників, зупинення юридичних дій, узгодження процедури з виконавчими провадженнями, фінансування, обов’язки директора, роль судів і функції органів виконавчої влади, участь у процедурі фахівців з неспроможності, а також шляхи реалізації в законодавстві таких концепцій, як early warning, cramdown, discharge, disqualification та ін.
У цьому контексті виникає просте запитання: чи є усі або більша частина елементів правової основи превентивної реструктуризації у зазначеній законодавчій пропозиції? Інше, більше важливе запитання: як названі концепції реалізовані у законопроєкті? Відповідь можна було б знайти, здійснивши порівняння нової процедури з наявною на сьогодні досудовою санацією. Є ще час перетворити формальні тексти загального характеру на дієві правові механізми.
На таку загальну мету вказують кілька джерел. По-перше, у назві проєкту Закону №10143 використовується така правова категорія, як імплементація (проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації). Зрозуміло, що імплементація є процесом впровадження норм міжнародного права в національне законодавство, результатом чого стає їх перетворення в конкретні правові норми.
По-друге, важливо зазначити, що у документах ЄС, присвячених впровадженню механізмів превентивної реструктуризації, використовується термін транспозиція (transposition). За загальним змістом transposition означає процес перетворення чогось із однієї позиції на іншу. У сфері права це має значення. Наприклад, у сфері бухгалтерського обліку неточність в копіюванні числа з одного місця в інше в процесі транспозиції вважається помилковим трактуванням такого алгоритму.
По-третє, загалом слово «реформа» означає комплекс заходів, якими вводяться нові механізми регулювання суспільних відносин на заміну старих у будь-якій сфері суспільного життя. Технічно йдеться про здійснення структурних докорінних перетворень у певній сфері законодавства. Відповідно механічне введення тексту цього акта ЄС чи його частини у чинний закон не відповідає змісту цього слова.
Очевидно, необхідно зробити усе для того, щоб потім у процесі скринінгу українського законодавства не було зроблено висновок про те, що ця реформа не дала задекларованих результатів, а превентивна реструктуризація, що замінила досудову санацію, має такі самі сумні наслідки. Прикро, що не було зроблено аналізу вад досудової санації, що дало б можливість їх усунути на цьому етапі удосконалення законодавства про банкрутство. Чому такі запитання не ставилися перед розробкою законопроєкту або принаймні не робилися припущення неефективності досудової санації, щоб їх виправити у зазначеній законодавчій пропозиції?
Насамкінець додам, що в Україні повторюються помилки, добре відомі у сфері законотворення — розробка пропозицій щодо удосконалення законодавства відбувається достатньо формально, без аналізу тих положень чинного законодавства, що потребують змін. Можна припустити, що заміна назви однієї правової категорії в законі на іншу зазвичай не дає належного результату. Було б логічним пошукати відповіді на запитання, що сьогодні працює, що не працює, що потребує заміни, а що достатньо підкорегувати.
Можна також вказати на те, що процеси законотворення йдуть без участі науковців. Необхідно зазначити, що у науковців є що сказати, і головне — вони можуть на підставі вивчення та аналізу наявних проблем спрогнозувати перспективи реалізації нових правових норм чи процедур. Відомо, що удосконалення законодавства шляхом пропонування спірних рішень, технічно шляхом експериментування не дасть бажаних результатів або щонайменше на це буде втрачатися час — на виправлення потім помилок.
Від себе додам, що такі міжнародні форуми всесвітньо відомих експертів у вузьких сферах права є надзвичайно цінними, оскільки дають можливість оцінити правильність обраних способів проведення правової реформи з урахуванням досвіду країн, які здійснили на цьому шляху значні кроки і мають цінний досвід, зокрема і негативний.