Особливістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство) є надання Вищому господарському суду України нормотворчих повноважень щодо врегулювання цілої низки важливих питань господарського процесу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, окрім затвердження Порядку відбору кандидатів на призначення розпорядника майна (Постанова Пленуму ВГСУ № 1 від 16.01.2013 року), Порядку офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство (Постанова Пленуму ВГСУ №16 від 17.12.2013 року), на виконання вимог статей 5, 6 Закону про банкрутство Пленум Вищого господарського суду України своїм рішенням № 15 від 17.12.2013 року затвердив Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство (далі – Положення).
Не заглиблюючись у дискусію щодо обґрунтованості надання судовому органу нормотворчої функції, відповідності здійснення ним такої функції положенням статті 6 Конституції України, статей 32, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 2 Закону про банкрутство, усе ж зазначимо, що логічнішим вбачається передання повноважень щодо врегулювання вищевикладених питань до компетенції Державного органу з питань банкрутства. Саме цей орган відповідно до статті 3 Закону про банкрутство серед іншого сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом; готує та затверджує типові документи стосовно проведення процедур банкрутства, методичні рекомендації тощо.
Аналізуючи зміст та правозастосовчі наслідки вказаного Положення, варто зазначити, що, окрім дублювання існуючих законодавчих норм щодо питання досудової санації боржника, Постанова містить низку нових положень, які доповнюють зміст існуючої нормативно-правової бази.