«Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом»
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України), з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство).
За загальним правилом справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом про банкрутство.
Процесуальним документом порушення справи про банкрутство є ухвала господарського суду.
Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до норм ГПК України та Закону про банкрутство може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Нерідко ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство оскаржують контролюючі органи Міністерства доходів і зборів України (далі – контролюючий орган), а саме державні податкові інспекції за місцезнаходженням боржника.
Підставами для оскарження ухвал про порушення провадження у справі про банкрутство є порушення та неправильне застосуванням господарським судом норм матеріального та процесуального права, порушення прав на проведення податкової перевірки банкрута, що надає їм право незалежно від наявності грошових вимог до боржника оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство.
У свою чергу, законодавство України про банкрутство не має норм, які б визнавали автоматично кредитором будь-яку особу (крім кредитора, що ініціював порушення справи про банкрутство), включаючи контролюючі органи, та не надає таким особам право оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство, незалежно від наявності грошових вимог до боржника. Окремо варто зазначити, що Законом про банкрутство не визначено, чи має право контролюючий орган на цій стадії провадження справи про банкрутство оскаржувати ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, у зв’язку з чим постає низка питань.