Джон Фіцджеральд Кеннеді під час своєї інавгураційної промови 20 січня 1961 р. сказав: «Не питайте, що ваша країна може зробити для вас – питайте, що ви можете зробити для своєї країни». З огляду на те, як розбудовується сучасна українська державність, та в контексті того, що у нас інноваційний розвиток відбувається всупереч, а не завдяки, ці слова американського президента, мабуть, залишаються єдиним ефективним рецептом успіху. З початку лютого у світі сталося 3 події, які просто не можуть бути непоміченими та не наводити на відповідні роздуми. Перша – це відкриття в Австрії першого у світі біткойн-банку. Друга – прийняття в Японії закону, за яким з квітня цього року біткойн та інші криптовалюти прирівнюються за статусом до фіатних грошей та стають законним платіжним засобом. Японія стала першою країною у світі, яка це зробила. Третя – це вперше перевищення вартості біткойна ціни троїстої унції золота березня ц. р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
НБУ та кріптовалюти
Схоже, що з початку офіційної історії біткойна у 2008 р. він нарешті отримав своє офіційне визнання, і судячи з усього, це лише початок. Усі ці події змушують по-новому поглянути на питання критповалют та задатися питанням: а як в Украї ні врегульована ця діяльність? Чому ми не знаходимося у авангарді прогресу? Коли мова заходить про регулювання біткойнів та інших криптовалют в Україні, у першу чергу згадують про роз’яснення НБУ щодо правомірності використання в Україні «віртуальної валюти/криптовалюти Bitcoin» від 10.11.2014, в якому зазначено, що: «Національний банк України розглядає «віртуальну валюту/криптовалюту» Bitcoin як грошовий сурогат, який не має забезпечення реальною вартістю і не може використовуватися фізичними та юридичними особами на території України як засіб платежу, оскільки це протирічить нормам українського законодавства». Через місяць був оприлюднений лист №29-208/72889 від 08.12.2014, у якому НБУ зазначив, що уповноважені банки не мають правових підстав для зарахування іноземної валюти, отриманої від продажу Bitcoin за кордоном, а також застеріг громадян та юридичних осіб від використання віртуальних валют для обміну на товари або грошові кошти. На думку НБУ, це пов’язано з ризиком повної втрати коштів, що задіяні у таких операціях, а також ризиком залучення вказаних вище осіб до діяльності, пов’язаної з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму.
Судова практика
Така правова позиція вже знайшла застосування у конкретному судовому рішенні. Зокрема, у рішенні Дарницького районного суду Києва у справі №753/599/16-ц від 24.03.2016, яке набрало законної сили 12.10.2016 – першому і покищо єдиному з відомих нам зразків цивільного судочинства з цього питання в Україні. У ньому суд посилався на лист НБУ №29-208/72889 в обґрунтування своєї позиції.
Коротко розглядаючи цю справу та не вдаючись у дискусію щодо правомірності рішення суду, лише зазначимо, що спір був між двома особами, які уклали договір обміну товару на роботи, згідно з яким виконавцем було взято на себе зобов’язання на власний ризик виконати роботи з розробки та створення програмного забезпечення, а замовником було взято зобов’язання передати іншій стороні визначену договором кількість цифрової продукції Bitcoin на загальну суму 10 тис. грн в обмін на виконання робіт. При цьому в договорі сторонами було дано власне визначення товару та Bitcoin. Після того, як робота була виконана, а результати передані, замовник обіцяні Bitcoin не передав, через що виконавець і був вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав. Проте суд не визнав Bitcoin як товар, зазначивши: «Оскільки такий предмет договору (Bitcoin – від автора) не можна ідентифікувати, визначити його ознаки матеріального світу, він не може бути об’єктом судового захисту».
Така позиція суду є більш ніж дискусійною (як мінімум, тому, що в Податковому кодексі товари визначаються як матеріальні та нематеріальні активи), проте ще більш дискусійним є посилання суду на вищезазначений лист НБУ, який має рекомендаційний характер та вже дає свої негативні результати в судовій практиці. Вбачаємо таку практику вкрай шкідливою для регулювання суспільних відносин, адже через позицію Нацбанку біткойни не можуть бути засобом законного платежу. Відповідно, щоб не порушувати чинне законодавство, криптовалюта може слугувати лише як товар, комп’ютерна програма, грошовий сурогат тощо, але не як гроші чи валютні цінності, що фактично суперечить їх природі.
Наслідки невизнання біткойнів
Виходячи з конституційного принципу «дозволено все, що не заборонено законом», для реалізації біткойнів за призначенням їх можна обміняти на бажаний предмет, подарувати, але тільки не розраховуватися ними. Оскільки НБУ пішов шляхом невизнання криптовалюти як засобу платежу, після подібних судових рішень громадяни ризикують залишитися без правового захисту своїх майнових прав на біткойни хоча б як на товар. А Україна може залишитися на узбіччі прогресу і позбавитися можливості обігу наявних у її громадян біткойнів. Для довідки, за інформацією Bitcoin Foundation Ukraine, станом на 2014 р. Україна входила у першу десятку держав світу, обслуговуючих мережу Bitcoin, та за кількістю власників Bitcoin-гаманців. Проте сам Нацбанк вже вчинив дії у розріз зі своїм роз’ясненням та листом. Так, після довгих переговорів та консультацій правління НБУ схвалило і презентувало дорожню карту Cashless Economy, у якій прописало плани по використанню технології Blockchain в Україні. Заплановано, що у IV кварталі 2017 р. НБУ стане емітентом електронних грошей на базі технології Blockchain у рамках проекту «НСП Простір». Для прикладу, ще влітку 2016 р. Банк Англії анонсував економічне дослідження власної цифрової валюти Britcoin. Пропонується, що Центробанк ВБ буде емітувати зазначену криптовалюту з відкриттям у ньому криптовалютних рахунків.
Повернемося до Японії. Одним із поштовхів до надання криптовалютам статусу законного засобу платежу стали обвал торгів на одній з найбільших біткойн-бірж MTGox та її банкрутство у 2014 р., внаслідок чого її клієнти зазнали величезних втрат, а курс криптовалюти сильно впав. Саме для того, щоб запобігти подібним ситуаціям та захистити права споживачів, Японія і здійснює законодавче врегулювання цього питання. Це мають зрозуміти і наші законодавці й регулятори, адже поле для спекуляцій та махінацій створюють саме неврегульовані питання. Коли ж державою визначаються чіткі та зрозумілі правила гри, простір для незаконних дій значно звужується.
Ефективне використання біткойнів у правовому полі України наразі є питанням майстерності та винахідливості юристів і власників криптовалюти. Проте, не маючи змоги офіційно використовувати біткойни як засіб платежу, та після судових рішень на кшталт того, що розглядалося в цій статті, казати про реальний захист майнових прав на біткойни або про захист прав споживачів у контексті угод з їх використаннямдуже важко.
З огляду на зазначене, доречно звучать слова із згадуваного нами роз’яснення НБУ: «Усі ризики за використання в розрахунках «віртуальної валюти/криптовалюти» Bitсoin несе учасник розрахунків з ними». Дійсно, використовувати таку валюту в Україні справді ризиковано, проте прав дотримуються лише тоді, коли їх активно захищають. Чим більше буде власників біткойнів в Україні і чим більше буде практики, особливо на користь користувачів криптовалюти, тим більше можуть бути захищені їх права. Можливо, це сааме той випадок, коли потрібно перестати запитувати, що може держава зробити для біткойн-спільноти, і почати самим робити кроки для правового регулювання використання цього інструменту в нашій державі. НБУ вважає, що ризики за використання Bitcoin несе сам учасник розрахунків з ними, проте, як відомо, хто не ризикує, той не п’є шампанського.