24 лютого 2020, 18:16

На захисті прав споживачів: АМКУ і Держспоживслужба

Опубліковано в №4 (710)

Сергій Шершун
Сергій Шершун «Integrites, ЮФ» партнер, керівник практики антимонопольного і конкурентного права

Останнім часом Антимонопольний комітет України значно пожвавив роботу з протидії недобросовісним практикам на ринках споживчих товарів. Лише один із прикладів — численні рекомендації АМКУ для суб'єктів господарювання, які використовують позначки «еко», «eco», «екологічний» на продуктах харчування.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Основним правовим інструментом наразі залишається використання АМКУ положень ст. 15‑1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» щодо заборони поширення інформації, що вводить споживачів в оману. З року в рік офіційний звіт про діяльність АМКУ констатує, що цей вид порушення — лідер серед усіх порушень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Водночас інколи складається враження, що АМКУ більше піклується про захист споживачів, а не про конкуренцію. Безперечно, всі ми зацікавлені в існуванні сильного державного органу, який працює на захист наших інтересів, особливо якщо це стосується продуктів харчування.

Однак чи є це основною функцією АМКУ — захищати споживачів? Чи все ж таки ця роль полягає в тому, щоб захищати конкуренцію, припиняти недобросовісні дії компаній, забезпечувати чесні правила гри на ринках? Адже в іншому випадку постає питання про те, чи вистачить АМКУ ресурсів охопити «не охоплюване», а також чи не будуть його повноваження дублюватися з повноваженнями іншого державного органу — Держпродспоживслужби?

АМКУ та Держпродспоживслужба: конфлікт інтересів?

Про перетин повноважень свідчить той факт, що АМКУ та Держпродспоживслужба 22.12.2016 р. підписали Меморандум про співпрацю. Відповідно до п. 1.3. Меморандуму, сторони визнають необхідність удосконалювати механізми взаємодії. Тому далі в тексті Меморандуму розписуються питання, за які відповідає кожен з двох органів. Звісно, це ненормативний документ (для цього є відповідні профільні закони), але він дає зрозуміти акценти в роботі АМКУ та Держпродспоживслужби, напрямки концентрації їхніх зусиль у захисті споживача та усунення потенційного дублювання обов'язків.

АМКУ і захист споживача: коли Комітет має вступати в гру

Ще перед початком захисту споживача АМКУ має перевірити, чи стосується порушення дій «в конкуренції». Адже ст. 1 Закону чітко визначає: недобросовісною конкуренцією є саме дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Тому коли йдеться, наприклад, про поширення оманливої інформації, необхідно встановити, чи пов'язані відповідні факти з відносинами в конкуренції.

Далі важливо встановити причинно-наслідковий зв'язок між поширенням інформації, що вводить в оману, та отриманням переваг у конкуренції суб'єктом господарювання, який поширює таку інформацію. На практиці такі дії в неконкурентний спосіб впливають на вибір споживача щодо придбання товарів (послуг) суб'єкта господарювання, який поширює неправдиву інформацію.

Тобто для застосування конкурентного законодавства потрібно оцінити, як дії потенційного відповідача впливають на конкуренцію. Якщо такого впливу немає, то всі інші порушення прав споживача не повинні розглядатися АМКУ. Наприклад, трапляються випадки, коли наявна невідповідність між інформацією на упаковці та складом продукції, але докази отримання переваги в конкуренції відсутні.

Позитивна практика АМКУ. Комітет виявив численні порушення Закону на ринку виробництва та реалізації алкогольної продукції. Найпоширеніші — інформація на етикетках та контретикетках, що вводить в оману (ст. 15‑1 Закону). Зокрема, позначення «WHISKEY» (назви продукції), тоді як цей товар не є віскі; неправдиві написи «від італійських виробників з П'ємонту», «використовується виноград італійського походження», що можуть вплинути на наміри придбати вина як італійські. Тобто в цьому випадку внаслідок дій АМКУ на ринку відновилися чесні правила. В результаті виграв не окремий споживач, а значно ширший загал.

Синергія Держпродспоживслужби та АМКУ

Державний орган, що має напряму захищати споживача — це Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Положення про Службу чітко визначає перелік її обов'язків:

  • контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами;
  • рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;
  • перевірка додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг тощо.

Ефективність АМКУ та Держпродспоживслужби в боротьбі за захист споживача значно зросла б, якби обидва органи мали реальний намір перейти від меморандумів до реальної співпраці. Точок дотику між ними дуже багато, особливо з огляду на те, що у кожного є свої сильні сторони (в частині повноважень). Держпродспоживслужба має право вилучати зразки продукції та у власних лабораторіях проводити дослідження і робити висновки щодо якості та складу продукції. Зокрема, на базі Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області проводилися останні дослідження масла на предмет виявлення фальсифікату, які отримали широке висвітлення в ЗМІ.

Водночас АМКУ може простежити всю групу суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю — від виробника контрафакту до кінцевого дистриб'ютора, який отримає неправомірні вигоди від його реалізації. АМКУ є більш ефективним, коли реагує саме на системні порушення прав споживачів. Потрібно визнати, що таких прикладів більшає, зокрема щодо імітації грузинських вин або позначення маслом продукту, який насправді є спредом. Таким чином, захищаючи публічний інтерес, АМКУ своїми правовими механізмами відновлює конкуренцію на ринку загалом, а не лише щодо окремого випадку порушення.

Про подвійний удар

Законом про захист від недобросовісної конкуренції передбачається одна цікава стаття, яка на практиці не набула поширення, а в колі юристів-антимонопольників її застосування взагалі ставили під сумнів. Йдеться про ст. 15 Закону «Досягнення неправомірних переваг у конкуренції». Її суть полягає в тому, що на основі рішення державного органу (наприклад, Держпродспоживслужби), яким встановлюється порушення галузевого законодавства, АМКУ має право ще раз притягнути такого суб'єкта господарювання до відповідальності, але вже за отримання неправомірних переваг у конкуренції щодо іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення чинного законодавства. Це такий собі подвійний удар у вигляді подвійної відповідальності за одні й ті ж дії. Відповідна практика АМКУ та судова практика застосування цієї статті Закону існує.

До речі, така синхронізація діяльності АМКУ та Держпродспоживслужби може стосуватися не лише продуктів харчування, але й посилення контролю за фальсифікованими нафтопродуктами (зі звіту Держпродспоживслужби — перевірено 177 АЗС, з них у 61% встановлено порушення); встановлення реального складу цементної продукції (невідповідність інформації про марку цементу на упаковці) тощо.

Що робити?

У співпраці державних органів, насамперед, важлива синергія в захисті споживача, а не підміна одного органу іншим (незалежно від причин: недостатня інституційна спроможність або неефективна діяльність). АМКУ на основі інформації від Держпродспоживслужби про системні порушення на ринку, аналізу впливу на конкуренцію відповідних фактів порушення, має включатися у відповідну боротьбу за захист чесних правил на ринку. До того ж правовий інструментарій АМКУ не обмежується ст. 15‑1 Закону, тому доцільно було б розглянути можливість ширшого застосування ст. 1 та ст. 15 Закону.

Важлива також активна позиція бізнесу. Виявляючи недобросовісні практики з боку конкурентів, бізнесу варто звертатися з відповідними заявами до АМКУ, Держпродспоживслужби (за бажанням конфіденційно). Інакше недобросовісний конкурент просто витіснить з ринку чесного і добросовісного, але скромного й терплячого. Однак від цього точно не матиме користі ні держава, ні кожен окремий споживач.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати