Рік війни не минув для українського ринку юридичних послуг без наслідків. Економічні втрати та кардинальна зміна клієнтських потреб, міграція та пов’язані з нею процеси відтоку кваліфікованих кадрів, а також мобілізація вплинули на юрбіз і змінили ландшафт ринку.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак не лише зовнішні фактори мали свій вплив — зміна поведінки самих гравців ринку також додалася до тих суттєвих трансформацій, що відбулися на ринку. Але багатьом його гравцям важко визначитися, які саме зміни відбулися.
Як показало дослідження LegalTalents.Report минулого року, український ринок юридичних послуг вцілів, стабілізувався та знайшов свій новий modus operandi. Але яким він є, цей modus operandi? Чи він продовжує трансформуватися надалі? Чи він є однаковим для всіх представників ринку? Схоже на те, що ні.
Великі фірми наразі перебувають на стадії «протриматися до повернення великих інвесторів та значущих проєктів». Вони докладають усіх можливих зусиль, щоб зберегти експертизу та цінні кадри. Водночас такі фірми принесли в жертву звичні для них активності з розвитку бізнесу в Україні (змістивши їхній фокус на міжнародні терени) та підтримання високого рівня публічності на ринку. Природно, що такий стан справ викликає у партнерів цих фірм значний ступінь фрустрації. Ця фрустрація очевидно зчитується з їхніх коментарів та інтерв’ю іноземним медіа. Йдеться в таких матеріалах зазвичай про минулі здобутки та майбутні успіхи, свідомо чи несвідомо оминаючи сьогодення.
На відміну від них, середні та невеликі за розміром фірми від минулого червня-липня повернулися до модус операнді business as usual, спираючись на зростаючі потреби ринку в кризових практиках (антикорупційна, кримінальна, WCC, судова, податкова тощо).
Ці фірми скористалися вакуумом активності на ринку та наростили свою публічність. Вони не акцентують увагу на минулих досягненнях, не вдаються до спроб стратегічного планування майбутнього і переважно фокусуються на сьогоденні та задоволенні поточних клієнтських потреб.
Головним наслідком такої дихотомії є відчутне розшарування ринку. Раніше він був єдиним континуумом різних ешелонів, які тісно між собою взаємодіяли. Наразі ринок — це два полюси, дві різні групи фірм, кожна з яких живе у своєму ілюзорному світі зі своїм баченням лідерства. Ба більше, вони вже почали жорстку конкуренцію між собою за це лідерство на ринку.
Дивними у цій ситуації видаються два факти:
1) ця конкуренція не усвідомлюється всіма гравцями ринку та є нездоровою за своєю природою;
2) критерії лідерства довоєнного часу втратили актуальність, а нових критеріїв, які б створили умови для здорової конкуренції та об’єднали ринок, наразі немає.
Одна з причин, чому конкуренція не усвідомлюється та часто є неочевидною — збереження великими фірмами лідерства за експертизою. Це беззаперечний факт, точка докладання основних зусиль партнерів цих фірм. Немає сумнівів, що лідерство за експертизою буде утримуватися ще досить довгий час, позаяк було й залишається критично важливим для клієнтів юридичних фірм. Однак для самого ринку найціннішим завжди є саме управлінське лідерство, role model флагманських фірм із погляду високих стандартів управління юридичним бізнесом для всіх інших гравців ринку, що сприяло постійному розвиткові ринку та підвищенню цих стандартів. Не секрет, що український ринок загалом виділявся на пострадянському просторі саме завдяки своїй вестернізації та невпинно високому темпу свого розвитку. Тому найбільше засмучує той факт, що національний ринок не тільки пригальмував (що є природним під час війни), але й відступив на декілька кроків назад від своїх стандартів.
Попри всі негаразди та виклики, все ж один ресурс є спільним для нашого ринку та однаково важливим для фірми будь-якого масштабу — людський ресурс.
Від самого початку повномасштабної агресії пріоритетом партнерів усіх фірм на ринку стала фізична безпека своїх співробітників. Потім дбали про їхню зайнятість і професійну реалізацію.
Великі фірми, які мали подушку безпеки, змогли запропонувати більший спектр турботи своїм працівникам: від простої релокації за кордон до організації секондментів у міжнародних фірмах на базі своєї партнерської мережі. Однак зв’язок зі своїми юристами ці фірми не втратили (79% респондентів дослідження LegalTalents.Report, опитування юристів, які стажувалися/стажуються за кордоном, лютий 2023 року), а 35% таких юристів працювали паралельно на міжнародну та свою фірму.
Фірми меншого масштабу бізнесу обмежилися релокацією своїх команд до безпечніших регіонів України. Водночас попит на їхні послуги відновився скоріше, і вони змогли завантажити свої команди швидше та більш повноцінно.
Уже до кінця 2022 року переважна більшість активних гравців юрринку всіх розмірів почали говорити про проблеми з пошуком кваліфікованих кадрів та заповненням вакансій у своїх фірмах.
Зростання попиту на звичну для невеликих і середніх за розміром фірм роботу дало поштовх кількісному розширенню штату та необхідності оголошення нових вакансій. Якщо ж знайти молодших юристів ще не стало проблемою, то пошук більш кваліфікованого персоналу старшої ланки вже є непростим завданням. (Пряма мова: «Кому не зателефонуєш, той або за кордоном, або мобілізований»).
Основний виклик, на наш погляд, полягає у тому, що несистемний бізнес не вибудовував свій HR-бренд та усталені на ринку добрі HR-практики. Водночас цей сегмент ринку розуміє, що кадри можна залучити з преміумсегмента ринку, який був перенасиченим до війни, але на практиці не може запропонувати кандидатам гідні умови працевлаштування, до яких ці кандидати звикли (навіть із поправкою на війну). Ці роботодавці також не можуть запропонувати кандидатам звичні для них підходи до роботи та рівень корпоративної культури.
Преміумсегмент ринку також стикається з проблемами заповнення оголошених вакансій, однак зовсім з інших причин:
- нестача кваліфікованих кадрів в Україні, яка завжди була на ринку та яку війна лише загострила;
- юристи, які перебувають за кордоном, не готові повертатися в Україну з міркувань безпеки (44% опитаних юристів не мають чітких планів щодо повернення, 38% готові будуть повернутися після закінчення активних бойових дій;
- основна мотивація обох груп — питання безпеки, фактор №1 серед опитаних — 65%).
На фоні кадрових питань ринку група юристів, які здобули досвід роботи в міжнародних фірмах, становить, на нашу думку, окремий інтерес.
1. Більшість з них вбачає кращу перспективу свого професійного розвитку саме в Україні, а не за кордоном (65% vs 35%).
2. Кожен третій з них бачить себе партнером юридичної фірми в майбутньому.
3. Юристам довелося докласти екстразусиль щодо набуття нових специфічних знань/умінь (60%) та вивчення мови країни перебування (45%).
4. На їхню думку, досвід стажування додав до їхнього розуміння бізнес-процесів юридичної фірми, збагатив їх новими контактами та дозволив осягнути культурологічні аспекти (розуміння колег, знання законодавства країни перебування).
5. 66% впевнені, що набутий досвід позитивно впливає на їхній професійний розвиток.
Чи не вважаєте ви, що ці юристи значною мірою виділяються за своїм професійним портретом на ринку? Чи не здаються вони для вас як для партнерів доволі привабливим ресурсом? Але секрет у тому, що й вимоги до роботодавця в них також змінилися. Так, респонденти відзначають кращі умови праці міжнародних юридичних фірм (стабільний графік роботи, висока оплата праці та преміальний соціальний пакет).
Зміна їхніх вимог до роботодавця вже відбулася. Зокрема, серед факторів, на які вони найбільше зважають під час визначення своєї кар’єрної перспективи, з великим відривом лідирують три:
1) цікава робота, завдання, що стимулюють, вимагають зусиль, дають натхнення;
2) висока грошова винагорода;
3) Work-life balance.
Зауважимо, що перші два фактори входять до числа незмінних лідерів з 2016 року, тоді як третій — баланс роботи та особистого життя — ніколи раніше не входив до трійки факторів привабливості роботодавця.
На нашу думку, такі зміни — привід задуматися як партнерам великих фірм, так і партнерам фірм меншого масштабу бізнесу.
Група опитаних у межах дослідження юристів, які мають досвід роботи в міжнародних юридичних фірмах, є хоч і невеликою у масштабах ринку, але доволі показовою. Вона вже зараз сигналізує про ті зміни, що будуть домінувати з виходом на український юридичних ринок міжнародних гравців після нашої перемоги. На це треба зважати вже зараз, оскільки набуття Україною статусу регіонального гравця після завершення війни, безсумнівно, привабить міжнародні юридичні фірми до нашого ринку.
Крім того, згадана вище група юристів має всі шанси стати третьою силою, яка може бути або загрозою та плацдармом для виходу на український ринок міжнародників, або можливістю задля реалізації якісних змін у фірмах будь-якого масштабу бізнесу та розвитку ринку загалом.
У статті використано дані дослідження LegalTalents.Report. В ньому взяли участь 53 українських юристи, які стажуються/працюють за кордоном. Серед них:
- 87% — жінок,
- 13% — чоловіків;
- працюють на посаді:
- 11% — радника,
- 24% — старшого юриста,
- 31% — юриста,
- 15% — молодшого юриста,
- 19% — інтерна/стажера;
- мають досвід роботи:
- 22% — до 4-х років,
- 24% — 5-7 років,
- 54% — 8+ років;
- працюють:
- 34% — у Великій Британії,
- 18% — у Польщі,
- 14% — у Німеччині,
- 34% — в інших країнах світу.