2 грудня 2014 року у Львові відбувся спільний круглий стіл Відділення Асоціації правників України у Львівській області та Європейської Бізнес Асоціації на тему «Судова реформа-2014: якою вона має бути?».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
До дискусії долучилися член Ради з питань судової реформи при Президентові України, декан юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Андрій Бойко, суддя Львівського окружного адміністративного суду Володимир Кравчук, голова Господарського суду Львівської області Михайло Юркевич, його заступники Василь Артимович та Лідія Чорній, а також інші представники суддівського корпусу. Крім того, в заході взяли участь провідні юристи, представники міжнародної організації ОБСЄ, науковці ЛНУ ім. І. Франка, банкіри, представники громадських організацій, Управління ДСА у Львівській області, Прокуратури Львівської області, Львівської обласної державної адміністрації та Львівської міської ради.
Більшість учасників круглого столу відзначили необхідність проведення судової реформи та збереження її позитивних надбань, зокрема, спеціалізації судів загальної юрисдикції. Окрема увага була приділена обговоренню питання незалежності суддів, ролі голови суду в забезпеченні прозорого судочинства та оптимізації витрат на судову гілку влади. Крім того, були розглянуті питання можливості ведення електронного документообігу, чіткого розподілу юрисдикцій та можливості розгляду складної категорії справ судами апеляційної інстанції.
Усвідомлюючи необхідність реформування й удосконалення судової системи України, обговоривши сучасний стан її функціонування та проаналізувавши можливі шляхи проведення реформ у цьому напрямі, учасники круглого столу підсумували:
І. Основними завданнями судової реформи мають бути:
- Створення цілком самостійної та незалежної від жодного суб’єкта політичного процесу, органів законодавчої та виконавчої влади, бізнесу судової гілки влади, яка стане на сторожі закону, дотримання прав і свобод людини та бізнесу, а також забезпечення верховенства права в нашій державі. Саме незалежність судової системи є запорукою існування громадянського суспільства, створення передумов для розвитку економіки держави, залучення іноземних інвестицій, збалансування повноважень між законодавчою та виконавчою гілками влади, органами центральної влади та місцевого самоврядування тощо.
- Відновлення довіри громадян до судової влади шляхом радикальної боротьби з корупцією, непрофесійністю та безвідповідальністю в судовій системі.
- Відкритість, прозорість та прогнозованість судової практики, яка має керуватися виключно чинними законами та має бути відображена в узагальненнях судів касаційної інстанції.
- Забезпечення доступного, ефективного та швидкого судового захисту відповідно до кращих світових практик з урахуванням низького рівня української правової культури. Зокрема, судді мають забезпечувати ясність та обґрунтованість кожного ухваленого рішення. Крім того, має бути розтлумачене право кожного на судовий захист. Доступність судового захисту має виражатися у забезпеченні можливості реалізації права на судовий захист малозабезпеченими громадянами.
ІІ. Серед основних елементів незалежності судової системи необхідно визнати:
- Відсутність можливості впливу представників законодавчої та виконавчої гілок влади (політичного впливу) на добір кандидатів на посаду судді, на притягнення судді до відповідальності, на звільнення судді з посади, на можливість переходу судді на посади в інші суди, на просування судді кар’єрними сходами тощо.
- Виключно конкурсні засади добору суддів, їхнє переведення до інших, зокрема вищого рівня, судів, на основі прозорих та об'єктивних критеріїв і процедур.
- Відповідальність за незаконний вплив на суддів у будь-який спосіб.
- Максимально широке та ефективне суддівське самоврядування.
- Належне матеріально-технічне забезпечення судів, суддів та працівників апарату суду за результатами ефективного діалогу між судовою, законодавчою та виконавчою владою.
ІІІ. Реформування судової системи може бути ефективним виключно за умови його проведення водночас із реформуванням правоохоронних органів (органів Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, прокуратури, Державної виконавчої служби України), адвокатури, органів юстиції. Лише комплексний підхід забезпечить дієвий, потужний та оперативний результат, виражений у створенні незалежних органів влади, чия діяльність буде спрямована на утвердження законності в державі.
ІV. Високий рівень підготовки суддів має бути забезпечений як на стадії їхнього призначення на посаду (професійна підготовка для зайняття посади судді), так і під час виконання професійних обов’язків (періодичні навчання в Національній школі суддів), що забезпечить високий професійний рівень та належну якість судових рішень.
V. Абсолютна більшість юридичної спільноти схиляється до думки збереження спеціалізованих судів, зокрема господарського, який має власну історію становлення та розвитку та якому властиві певні особливості судового процесу, зумовлені специфікою господарських відносин, що має сприяти забезпеченню посиленого та оперативного економічного розвитку та захисту іноземних інвестицій, значне залучення яких планується Урядом з огляду на укладення між Україною та Європейським Созом Угоди про асоціацію. Підвищення ефективності цивільного судочинства за рахунок приєднання спеціалізованих судів та об’єднання матеріально-технічного забезпечення та штату суддів не є слушним. Такі кроки можуть негативно позначитися на якості чинної системи та сповільнити глобальний процес її реформування. Натомість правники звертають увагу на можливість зменшення навантаження на цивільне правосуддя шляхом передання повноважень судів щодо певних категорій справ в наказному провадженні до нотаріату, а також запровадження ефективних інструментів медіації та позасудового вирішення спорів.
VI. Саме Держава має бути найбільше зацікавлена в тому, щоб авторитет судової гілки влади був стабільно високим. У цьому контексті слід звернути увагу на недопустимість некоректних висловлювань політиків, представників органів законодавчої та виконавчої органів влади, які в такий спосіб принижують не лише статус і значення судової системи, а й усіх гілок влади загалом. Політики та представники виконавчої та законодавчої влади мають утриматись від маніпулювання громадською думкою щодо реформи судової системи, адже такі дії дискредитують всі гілки влади.
VII. Реформа судової системи вимагає внесення змін до законодавства та, зокрема, процесуального закону. До того ж усі зміни мають відбуватися виключно за активної участі представників правової спільноти в обговоренні та формуванні законопроектів на високому фаховому рівні.