Проблема непорядних контрагентів для України не є новою, однак останнім часом вона набула особливої актуальності, а отже потребує обговорення, оскільки захист прав платників податків у будь-якому випадку є важливим елементом демократичного суспільства і ринкової економіки.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, 16 вересня за участі судді Вищого адміністративного суду України Наталії Блажівської та радника, керівника практики податкових та митних спорів АО Arzinger Катерини Гупало відбувся бізнес-сніданок, присвячений зазначеній тематиці.Відмітимо, що під час заходу обговорювалися останні тенденції у податкових спорах щодо так званих «поганих» постачальників. А саме, мова йшла про підписання засновниками/посадовими особами таких постачальників угод про визнання винуватості у фіктивному підприємництві за ст. 205 Кримінального кодексу України. Як відомо, вирок, яким затверджується така угода, лягає в основу акта податкової перевірки та згодом виступає в якості преюдиції у судовому спорі із податковим органом ісуттєво погіршує перспективи для платників податків.
Зокрема, в таких угодах про визнання винуватості, що в подальшому затверджуються вироком, засновники/посадові особами таких постачальників стверджують про створення ними суб’єкта господарювання для прикриття незаконної діяльності, щоможе виражатися упособництві в умисному ухиленні від сплати податків іншим суб'єктам підприємницької діяльності, пов'язаному зі сплатою податку на прибуток підприємств та документальному підтвердженні перед контролюючими органами уявнихоперацій з придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей,а також у видачі завідома підроблених первинних бухгалтерських документів, які надали суб'єктам підприємницької діяльності право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.
За словами пані Блажівської, податок, безумовно, є проявом влади держави над особою «насильницьким» інструментом. Водночас, податок є й інструментом забезпечення різноманітних життєвих потреб кожного громадянина, кожного платника податків (безпека, правопорядок, охорона здоров’я, освіта, наука, соціальний захист тощо). Відповідно, сплата податків громадянами здійснюється як в інтересах держави безпосередньо, так і в інтересах платників податків опосередковано. Тому у такому процесі як оподаткування надзвичайно важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків. Усі учасники процесу оподаткування мають чітко розуміти: хто, скільки, за що і куди платить податки та чи використовуються ці гроші на користь усім учасникам процесу оподаткування. Справедливість, чіткість та прозорість правил, за якими здійснюється оподаткування, сприятиме тому, що платники податків добровільно їх сплачуватимуть, сприймаючи оподаткування не як інструмент насильства держави над особою, а як соціальний обов’язок, від виконання якого залежить суспільний розвиток та підвищення рівня життя конкретного платника податків у різних формах.
Але ж якщо говорити про проблематику угод щодовизнання провиниу фіктивному підприємництві за ст. 205 Кримінального кодексу України, то учасниками заходу було зазначено, що ч.7 ст.474 Кримінального процесуального кодексу України забороняє затвердження угоди про визнання провини, якщо така угода зачіпає інтереси третіх осіб. Разом з тим, ст.394 КПК України передбачає обмежене коло суб’єктів, які мають право на оскарження відповідного вироку – обвинувачений та прокурор. Особа, інтереси якої зачіпає угода про визнання провини, оскаржити відповідний вирок не може. Водночас, склад злочину «Фіктивне підприємництво», що передбачений ст.205КК України, закінчується в момент реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності та не може розповсюджуватись на дії, вчинені після такої реєстрації. Тобто, навіть якщо і були б так звані «нереальні» постачання, то такі обставини мали б досліджуватися в рамках кримінальних проваджень зазовсім іншим складом злочину.
Водночас, як повідомили спікери, наразі суди відмовляються розглядати такі скарги компаній, через відсутність правового статусу у справі. До прикладу, в ухвалі Апеляційного суду Миколаївської області від 16.12.2014 р.у справі 11кп/784/12115 зазначено: «Як вбачається з матеріалів кримінальної справи скаржник не є ані стороною кримінального провадження, ані учасником, а тому не має права на оскарження вироку, винесеного на підставі угоди про визнання винуватості». Вказане рішення підтримане ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23.02.2015 р.у справі №5-971ск15
Отже, у разі виникнення зазначених ситуацій, юристи радять розглянути опцію залучення колишніх керівників контрагента до податкового спору та кримінального провадження стосовновашої компанії. Також доцільним є надання контрагентом документів, інших підтверджень реальності та повноти здійснених операцій з вашою компанією. Не буде зайвим і надання показань, свідчень або ж нотаріально засвідчених пояснень на підтвердження дійсності взаємовідносин з вашою компанією. Суддя Наталія Блажівська звернула увагу на важливість не лише дотримання принципу належної обачності у відносинах із контрагентами, а й відповідного його документування, що у подальшому буде використаний платником податків як доказ у податковому спорі.