 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Особливості оскарження рішень ДСІВ до Апеляційної палати, практика розгляду Апеляційною палатою заперечень, вдосконалення якості підготовки документів заперечень для забезпечення їх правильного розгляду – не повний перелік питань, які розглядалися експертами під час круглого столу «Практика розгляду заперечень Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України». Так, з практикою розгляду Апеляційною палатою заперечень проти рішень ДСІВ щодо позначень, що порушують публічний порядок (відтворюють прізвища та імена відомих в Україні осіб), присутніх знайомив Вадим Ресенчук, головний спеціаліст відділу організації захисту прав та розгляду звернень громадян Укрпатенту, член Апеляційної палати ДСІВ.
Публічність охороняється
За словами пана Ресенчука, сьогодні все частіше почали з’являтися справи, предметом розгляду яких є відповідність правової охорони знаків, що відтворюють відомі прізвища та імена. Відповідно до п. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», не реєструються як знаки позначення, які відтворюють, зокрема, прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети й факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди. Експерт зазначив, що ця норма в категоричній формі відображає чітко визначені дії, не допускає будь-якого відхилення та стосується відомих осіб, які нині живі. Єдиним виключенням із заборони реєстрації знаків відомих осіб є наявність згоди відомої особи, прізвище або ім’я якої хочуть зареєструвати як знак.
«В окремих випадках я не зовсім погоджуюся із закладом експертизи, коли цю підставу намагаються застосувати до прізвищ, осіб, яких вже немає серед живих», – зауважив В. Ресенчук. При цьому він відзначає, що неодноразово замислювався над питанням: якщо існує норма щодо неможливості реєстрації прізвищ живих публічних та відомих осіб, чому тоді не існує такої ж норми щодо тих осіб, які вже померли?
«Об’єкт правової охорони тут один і той же – публічні відомі особи. Тому логічно було б також вживати заходи захисту цих позначень, оскільки вони є досить привабливими. Ім’я відомої особи, нехай навіть і померлої, – це вже певна позитивна репутація. Тобто певному товару чи послугам легше буде завойовувати довіру споживача, треба буде докладати менше зусиль та витрачатися на рекламу в меншому обсязі. Крім того, охоронна функція держави щодо таких позначень є виправданою, оскільки держава, насамперед, має виходити з суспільних або державних інтересів у цих питаннях. Однак незважаючи на те, що немає прямого правового регулювання захисту прізвищ відомих осіб, які вже спочили, «святе місце порожнім не буває», і з охороною прізвищ таких осіб ми зіштовхуємося із застосуванням та тлумаченням п. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», відповідно до якого правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі тощо», – впевнений експерт.
Маніпуляція нормою
За словами доповідача, таке тлумачення норми є переконанням не лише для України, воно зустрічається в багатьох країнах світу. Та попри це, вітчизняні позивачі або заявники при відстоюванні подібних знаків маніпулюють цією нормою, застосовуючи урізане тлумачення п. 4.3.1 Правил складання та подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг (перевірка позначення щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони відповідно до п. 1 ст. 5 та п. 1, 2 ст. 6 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
Так, згідно з п. 4.3.1.1. Правил, під час перевірки позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони, відповідно до п. 1 ст. 5 Закону, встановлюється наступне: чи не належить заявлений знак до позначень порнографічного характеру, чи не містить антидержавних, расистських лозунгів, емблем та найменувань екстремістських організацій, нецензурних слів та виразів тощо. Якщо заявлене позначення або хоча б один з його елементів належить до позначень, зазначених в абз. 1 цього пункту, подальший розгляд заявки припиняється і заявнику надсилається рішення про відхилення заявки.
«Свою позицію заявники будують на тому, що оскільки заявлений знак не належить до позначень, визначених у вказаній нормі, то і застосування цього пункту не є протиправним чи незаконним. При цьому вони не помічають, що в кінці цього ж пункту Правил міститься слово «тощо», яке свідчить про те, що цей перелік не є вичерпним. Суперечності публічного порядку та відповідність принципам моралі можуть бути розширені на власний розсуд відповідного органу. Питання публічного порядку та його трактування досить широке і розмите, що дозволяє надавати йому різноманітних оцінок. На мою думку, в державної служби має бути право давати свою оцінку, своє тлумачення цього поняття, оскільки, перш за все, воно має захищати та представляти інтереси суспільства і держави. Хоча це вже питання полеміки», – заявляє пан Ресенчук.
Паразитування чи популяризація?
За словами експерта, він протягом тривалого часу дотримувався думки, що використання у знаках прізвищ осіб, які зробили великий внесок у культуру чи історію, суперечить публічному порядку, оскільки має ознаки паразитування на репутації історичної персоналії, не поважає пам'ять цих осіб, які позбавлені можливості захистити своє добре ім’я від його експлуатації з комерційною метою.
У своїх запереченнях В. Ресенчук наголошував на недобросовісності наміру досягнення переваги у конкуренції через використання позначення, яке набуло доброї репутації на державному та історичному рівні. На його думку, подання подібної заявки містить ознаки спроби скористатися доброю репутацією історичної особистості в комерційних інтересах, адже це надає значні переваги в підприємницькій діяльності.
Однак, невдовзі експерт зіштовхнувся на практиці зі справами, пов’язаними з використанням імен та прізвищ відомих українських історичних особистостей, серед яких Богдан Хмельницький, Степан Бандера та ін. «Це була сувенірна продукція. Знаки використовувалися для цукерок у гарних подарункових коробках. З однієї сторони коробки був історичний образ, а з іншої – його повна біографія. Я замислився над питанням: чи може бути таке пропагування порушенням публічного порядку? Адже, навпаки, це поширення, популяризація наших історичних постатей як в Україні, так і у світі. З часом я дійшов висновку, що за певних умов, при ретельній оцінці та аналізі таких випадків, подібні позначення можуть бути зареєстровані як знаки», – констатував експерт.