 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Суспільство активно продовжує обговорювати конституційну реформу, особливо питання щодо судочинства. Так, 22 вересня відбувся черговий захід, присвячений публічному розгляду експертами зазначеної теми. Зокрема, учасники ділилися своїми думками з приводу того, скільки рівнів має бути у судовій системі, обговорювали питання щодо повноважень Президента стосовно призначення суддів, ставлення до Вищої ради правосуддя та того, яким має бути процес очищення судової влади.
Зазначимо, що напередодні заходу (з 1 червня по 15 вересня), Міжнародний центр перспективних досліджень (далі – МЦПД) провів експертне опитування на тему «Оцінка концепції судової реформи». Дослідження проводилося у межах проекту «Аналіз якості проведених реформ та їх міжсекторального впливу», що реалізовується за підтримки Міжнародного благодійного фонду «Відродження». Так, на думку 35% опитаних експертів,концепцію судової реформи було обрано не зовсім правильно. А 25% опитаних зауважили, що судова реформа в України має відбуватись зовсім по-іншому. Ще 40% експертів зазначають, що відповісти на поставлене запитання складно, оскільки не зрозуміло як саме відбувається реформа.
«Зміни,запропоновані до Конституції, безумовно, не повністю відповідають очікуванням суддівського корпусу. Однак Конституційна комісія намагалася знайти баланс між вимогами суспільства й тими законами, що пропонувала судова влада та європейські експерти. Завдяки цьому, ми маємо багато положень, які, на думку Венеціанської комісії, мають бути відображені у реформованому законодавстві. Ми повністю підтримуємо те, що склад Вищої ради правосуддя має утворюватися з-поміж суддів, обраних суддями. Це загально визнані світові стандарти. Також ми вітаємо обрання суддів на посаду безстроково відразу, без так званого п’ятирічного випробувального терміну, – це теж європейські стандарти. Ми схвалюємо підвищення вікового цензу для кандидатів у судді, оскільки у людини має бути певний життєвий досвід. Суддівський корпус також підтримує розширення підстав щодо дисциплінарної відповідальності суддів, оскільки на сьогодні не завжди можна притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності з дотриманням принципу індивідуальної відповідальності», – зазначила у своєму виступі голова Ради суддів України Валентина Симоненко. До того ж, пані Симоненко зауважила,що судді не погоджуються з думкою про те, що вони наче б то не можуть очистити себе самі. Причина цьому досить проста та логічна: органи, відповідальні за формування суддівського корпусу (Вища кваліфікаційна комісія суддів України та Вища рада юстиції) певний час не працювали, оскільки, відповідно до законодавчих змін, не були наново сформовані. Однак суддівський корпус в цілому своїх представників обрав майже своєчасно. Тому, за словами голови РСУ, ще зарано звинувачувати суддів у неспроможності до самоочищення, їм просто необхідно дати трохи більше часу для цього.
Щодо питання про переведення судді та призначення на посаду, то таке рішення має приймати Вища рада правосуддя. Функція Президента в питанні призначення має бути суто церемоніальною. Однак, щоб уникнути небезпеки, не можна прописати вказані функції у Конституції як дискреційні, оскільки це буде означати неможливість їх дієвого оскарження у судовому порядку. На цьому також багаторазово наголошували іноземні експерти. Зрозуміло, що якщо кар’єра представника Феміди залежатиме від Президента, то приймаючи рішення, суддя завжди буде оглядатися на цей факт, а тому принцип незалежності судді буде знівельовано.
Зауважимо, що учасники заходу висловили думку про те, що є багато положень,яких не потрібно вносити саме до Конституції, вони мають бути виписані у законах. Зокрема, це має стосуватися механізму призначення суддів, особливо повноважень Глави держави. Тобто, необхідне роз’яснення, в який строк він має підписати відповідний указ, що робити якщо не підписав, як можна це оскаржити, тощо. Власне, такої позиції дотримується суддя Верховного Суду України Олександр Волков. Також пан суддя зауважив, що потрібно бути дуже обережними з поняттям та звільненням «тимчасових» суддів. Оскільки, якщо такий суддя буде звільнений на цій підставі, то його рішення можуть бути переглянуті на вимогу сторони, справу якої він колись розглядав, а таких справ може бути безліч. Крім того пан Волков зауважив, що перш за все необхідно змінювати процесуальне законодавство, бо це питання набагато важливіше і для єдності судової практики, і для боротьби з непередбачуваністю судових рішень, ніж зміни до Основного закону.
Щодо ліквідації вищих спеціалізованих судів, знов було зауважено, що наразі вони розглядають понад 200 тис. справ, а тому у разі ліквідації, не зрозуміло, хто розглядатиме ці справи, отже, у судовій системі знову може виникнути колапс. Інше питання, що таке переформатування можна буде зробити згодом, але передувати цьому має введення процесуальних фільтрів та інших процедур, направлених на скорочення кількості касаційний скарг.
Також було розкритиковано ідею запровадження адвокатської монополії, тобто захисту від обвинувачення та представництва в суді виключно адвокатами. За словами представника Центру політико-правових реформ Романа Куйбіди, в такому випадку керівник організації не зможе захищати її в суді, теж саме стосується і державних органів. Крім того, адвокатська спільнота, на його переконання, сьогодні далека від морального ідеалу.«Знову ж таки, я не заперечую, що в майбутньому Україна дійде до того, що ми зможемо запровадити адвокатську монополію, але це відбудеться, коли ми змінимо підходи до того, яким чином стають адвокатами, і до цієї професії. Наразі закріпляти таке положення на рівні Конституції дуже ризиковано», – зазначив пан Куйбіда.
Також експерти обговорили питання не лише щодо реформування, а й стосовно ситуації, що склалася. Зокрема, мова йшла про масове непризначення суддів та їх звільнення. Цю ситуацію погіршує і той факт, що суддів позбавили всіх виплат і суттєво скоротили розмір пенсій. У зв’язку з цим, більшість суддів хочуть, але не можуть залишити професію. Однак, якщо розібратися, то ці гроші не є для держави великою сумою, а тому, якби не така державна політика, суддівський корпус значно скоротився б сам собою, таким чином звільнивши місця для нових кадрів, які ставали б суддями відповідно до нових, прозорих, погоджених із суспільством процедур.