Першочерговим завданням конституційної реформи є закладення підґрунтя для діяльності уряду, спрямованої на докорінну зміну політичної та економічної ситуації в Україні й демократизацію країни. Конституційні зміни щодо децентралізації мають на меті передати процес прийняття рішень з локальних питань на місця та підвищити ефективність центрального уряду, в той час як судова реформа покликана забезпечити професійну та гідну довіри судову систему завдяки радикальному зниженню рівня політичного втручання у питання судочинства. Однак ключова реформа децентралізації зіткнулася з потужним спротивом, а судова реформа лише нещодавно була подана на розгляд. Не зважаючи на активні зусилля президента та голови Верховної Ради України, значна частина народних обранців не підтримує запропонований пакет змін та закликає внести зміни до поточного законопроекту, що таким чином призведе до відтермінування цієї нагальної реформи. Крім того, у політичних та експертних колах все частіше лунають заклики до відкладення децентралізації чи навіть до започаткування процесу написання нової Конституції.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ці та інші питання обговорювали експерти під час громадського форуму, присвяченого питанням децентралізації, реформи судової системи та конституційних прав і свобод людини.
Обмежити імунітет!
Так, за словами заступника Глави Адміністрації Президента України, голови робочої групи Конституційної комісії з питань правосуддя, Олексія Філатова, основним завданням судової реформи є забезпечення незалежності судової влади, підвищення відповідальності суддів та закладення механізмів і принципів становлення суддівського корпусу.
«Щодо першого питання, це забезпечується, перш за все, докорінними змінами у процедурі призначення та звільнення суддів. Верховна Рада не повинна брати участь у цьому процесі та вже не буде призначати суддів безстроково. Питання суддівської кар’єри будуть вирішуватися виключно Вищою радою правосуддя. Це орган, у якому, відповідно до європейських стандартів, більшість складатимуть судді, котрі обираються самими суддями. Президент матиме обмежену церемоніальну роль лише в одному з питань – призначення судді. З моменту видання указу про призначення судді жоден орган, окрім Вищої ради правосуддя, не матиме жодного стосунку до цих питань», – каже пан Філатов.
При цьому високопосадовець наголошує, що незалежність, яка досягається усіма цими інструментами, має балансуватися з відповідальністю. «Законопроект щодо внесення змін до Конституції деталізує підстави для відповідальності суддів. Перш за все, буде обмежено суддівський імунітет, який наразі є фактично абсолютним. У законопроекті мова йде про те, що суддя буде користуватися імунітетом, але він стосуватиметься лише тієї діяльності, яку він здійснює як суддя при відправленні правосуддя. Звісно, суддю не можна притягнути до відповідальності за прийняте судове рішення, за сформовану правову позицію, але це не стосується поведінки судді поза виконанням цієї функції. З позиції відповідальності, суддя має відповідати на рівні звичайного громадянина. Це і є механізм оновлення суддівського корпусу», – пояснює заступник Глави Адміністрації Президента.
Немає конституційного підґрунтя…
За словами Олексія Філатова, для того, щоб запустити цей процес на практиці, потрібно розробити імплементаційне законодавство. «Частково ці питання вже врегульовані прийнятим у минулому році законом про забезпечення прав на справедливий суд і, в принципі, процес оцінювання мав би початися вже незабаром. Але ми маємо забезпечити цьому процесу конституційне підґрунтя й саме на це спрямовані зміни до Конституції у цій частині», – заявив він.
Крім цього, за словами чиновника, в царині правосуддя Конституційна комісія з питань правосуддя завершує роботу над ще декількома важливими законодавчими актами. «Це, по-перше, зміни до процесуального законодавства, які принесуть суттєві новації у цивільний господарський та адміністративний процес. Завершується також робота над вдосконаленням законодавства про адвокатуру, яке має створити підґрунтя для створення єдиної правничої професії та суттєво підвищить її відповідно до європейських стандартів», – резюмував експерт.
Аналізуючи питання децентралізації, пан Філатов зазначив, що воно досить складне, оскільки більш політизоване. Втім, попри політизованість децентралізації, перевагами цієї реформи є наступне: відхід від радянської системи централізованого контролю, що трансформувалася у корупційний апарат; забезпечення більш ефективного регіонального розвитку країни; зміцнення демократії шляхом уповноваження місцевих органів влади приймати рішення щодо місцевих питань; розвиток відчуття відповідальності на місцях, що є надзвичайно актуальним у великій країні; надання національному уряду можливості сконцентруватися на загальнодержавних питаннях, таким чином підвищуючи його ефективність.
За планом «Б»
Голова Представництва ЄС в Україні Ян Томбінські наголосив на тому, що навколо процесу внесення змін до Конституції відбувається багато маніпуляцій, і це не дозволяє громадянам мати чіткість у розумінні того, що відбувається насправді. Всі ці процеси повинні бути чіткими та зрозумілими для громадян, і громадяни мають справді відчувати, що вони включені в цей процес.
У свою чергу, перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства В’ячеслав Негода вважає, що процес децентралізації в Україні відбувається за планом «Б», та її необхідно проводити далі. «Ті, хто інколи прив’язує децентралізацію чи мету децентралізації до подій, які відбуваються у нас на сході країни, займаються відвертою спекуляцією. З іншого боку, здійснюється спроба прив’язати противникам децентралізації якесь питання, яке абсолютно не має стосунку до самої теми децентралізації. Яке відношення має Мінський процес до децентралізації? Я от собі ніяк не можу дати відповіді, слухаючи таких поважних експертів з різних рівнів: «Децентралізації ні! Бо це Мінський процес». Та ні, процес децентралізації почався десять років тому. Ми довго до цього йшли, концепція була перший раз прийнята ще 29.07.2009 р. Інша справа, що тоді змінився уряд і цю концепцію поклали під сукно, й надовго», – зазначив він.
Несумісні поняття
Голова правління Центру політико-правових реформ, Ігор Коліушко наголошує на тому, що децентралізація, насамперед, необхідна для того, щоб країна могла повноцінно розвиватися. Експерт вважає, що недоцільно було суміщати поняття децентралізації з питаннями Мінських домовленостей. «Мені досі незрозуміло, для чого було об’єднувати ці дві проблеми в один законопроект. Якщо вже навіть об’єднали, то для чого президент, представляючи цей законопроект, власне, постійно наголошував на тому, що цей законопроект спрямований на виконання Мінських домовленостей. До того ж, 31.08.2015 р. після голосування в першому читанні, Петро Порошенко заявив, якщо на Донбасі бойовики не будуть виконувати Мінські домовленості, продовжуватимуть порушувати мир, то ніякої децентралізації не буде. Я взагалі перестав розуміти, що відбувається у нашій країні… Власне, децентралізація – це бойовикам, чи нам, щоб ми могли розвиватися?», – задається питанням експерт.
На думку експерта Реанімаційного пакету реформ Юрія Ганущака, не можна генерувати зміни до Конституції, коли відбуваються виборчі процеси. «Ми попали в цуґцванґ, тому що кожна політична партія витягує якісь речі й каже: «Слухайте, така прекрасна знахідка на вибори (п .18 у змінах до Конституції), – зрада». А уявіть собі, що немає виборчого процесу, немає п. 18 у змінах до Конституції, а треба обговорювати питання про префектів…», – пояснює свою позицію пан Ганущак.