 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Сьогодні у сфері трудового законодавства з невідомих причин склалася стійка тенденція порушення прав працівників професійними спілками – структурами, які за своєю юридичною суттю призначені, навпаки, захищати права останніх. Про це заявила юрист «Астерс» Вольга Шейко під час чергового заняття у Правничій школі ЮФ Астерс, присвяченому проблемним аспектам трудового законодавства України.
«Сьогодні профспілки – окрема каста. У тих випадках, з якими я зіштовхувалася, більшість з них були «кишеньковими» організаціями власників підприємств. Як не дивно, але сьогодні чомусь майже завжди профспілка свідомо йде на порушення прав працівника, хоча за своєю юридичною сутністю має захищати ці права. Вкрай рідко профспілка виступає на стороні працівника. Єдина галузь, де сьогодні професійні спілки хоч у якийсь спосіб захищають права працівників, – вугледобувна. Профспілки усіх інших галузей не захищають права працівників, хоча мають це робити», – зазначила юрист.
При цьому, як приклад, пані Шейко приводить ситуацію, коли в Національній академії наук України відбувалася ліквідація одного з підрозділів – Інституту міжнародних досліджень. Тоді працівники структури звернулися до суду, мотивуючи це тим, що не були попереджені за 2 місяці про ліквідацію та скорочення, як цього вимагає законодавство. «З 18 позовів, про які я знаю, усі 18 були на боці Академії. Йшла мова про те, що працівники, дійсно, не були повідомлені під підпис. Адміністрація розмістила відповідне оголошення на першому поверсі установи та поставила охорону. Тобто у працівників не було доступу до робочого місця. Вони запитували працівників: як ви у такому випадку працювали? Ви ж не працювали, за що ми маємо платити вам гроші? Про який вимушений прогул йде мова?», – ділиться досвідом юрист.
За словами Вольги Шейко, у контексті цього питання є така альтернатива як державні профспілки, котрі підписують міжгалузеві угоди, а також незалежні профспілки. Але вітчизняне законодавство передбачає членство лише в одній профспілці. «Профспілки, що працюють на великих підприємствах, працюють з власниками та, як правило, намагаються всі ці незалежні профспілки звести нанівець, у тому числі у судовому порядку», – каже експерт.
Цікавість подібних доповідей полягає у тому, що тут відсутні шаблонні зачитування статей та посилання на закони. Пані Шейко аналізувала трудове законодавство виключно на прикладі справ з власної практики. Приміром, цікавим буде приклад із досвіду юриста, коли на одній з шахт в Луганській області шахтарі оскаржували протокол зборів первинної профспілки про її створення. У цьому випадку «профспілка» використала персональні дані працівників. І хоча у «протоколі» окрім ПІБ працівників нічого не було, профспілка гірняків серйозно взялася за справу та почала доводити їхні права. Так, завдяки журналу змін, було відстежено й зафіксовано початок та кінець зміни шахтарів у той день, а також визначено, чи міг бути присутній той чи інший працівник на засіданні зборів. Таким чином було визначено, що заявлені у протоколі особи не могли брати участь у зборах.
«Чесно кажучи, це небачено, щоб державні профспілки «душили» руками правосуддя незалежні профспілки, котрі хоч якось захищають права працівників та зовсім незаангажовані», – резюмує експерт.