28 січня ц.р. практики та судді обговорили проблемні аспекти щодо практичного застосування адміністративними судами ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України та застосування адміністративними судами доктрин, зокрема розумної обачності платника податків та доктрини ділової мети. Також експерти обговорили питання правомірності самостійного корегування податковими органами інформації в електронних базах даних ДФС за результатами проведених перевірок.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Захищати платника податків потрібно активно
Обговорюючи питання щодо застосування адміністративними судами ч.2 ст. 71 КАС України, юристи зазначили, що практика зводиться до того, що платник податків, оскаржуючи рішення податкових органів у позові, сам має доводити всі обставини справи, та пояснювати, в чому фіскальний орган помиляється, чому ту чи іншу обставину слід розуміти саме так, а не інакше. Що, на переконання юристів, свідчить про певну заангажованість судів на користь держави. Разом з тим, відповідно до приписів зазначеної статті, якраз на суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, тобто на податкові органи. Тому, коли з’являються рішення, де ця теза нівелюється, це передусім завдає шкоди інвестиційній привабливості, а також бізнесу. Адже податкова, як правило, посилається на акт, в якому загалом викладені певні припущення, оскільки він складається на підставі даних, взятих з інформаційних баз внутрішнього користування фіскальних органів тощо. Натомість платник податку, на відміну від податківців, вимушений приносити до суду купу документів, аби довести свою правоту. Це зрештою ставить під сумнів необхідність існування адміністративних судів, які мають захищати інтереси не суб’єктів владних повноважень, а тому необхідно вносити відповідні законодавчі зміни, або детальніше розтлумачити і позицію суду, і права сторін при розгляді зазначених справ. Крім того, була висловлена думка, що необхідно перевірити усі судові рішення, з приводу яких наявні певні сумніви, проаналізувати їх, а відтак ставити питання до судді, на підставі чого він прийняв саме це рішення, чим керувався, підсумували юристи. Разом з тим, представники суддівського корпусу не погодилися з такою постановкою питання, зазначивши, що статистика свідчить якраз про те, що у більшості випадків рішення приймаються на користь платників податків. Однак, претензії, на переконання юристів-практиків, висуваються не до розуміння норм, а до конкретного правозастосування, а отже, зрозуміло, що й статистка прийняття рішень може коливатися. Також було зазначено, що судді першої інстанції часто не приймають рішення напряму застосовуючи норми ч. 2 ст. 71 КАС України, оскільки вважають, що вони будуть скасовані вищестоящими судами.
Відкрий реєстри, податкова!
Не менше обурення у підприємців та юристів, що представляють їх у відносинах з фіскальними органами, викликає той факт, що електронні бази даних ДФС є закритими, що невідомо, як туди вносяться відомості та як і на підставі чого вони змінюються. Наприклад, як зазначили правники, досить часто виникають непорозуміння, коли в базу даних вноситься інформація про відсутність підприємств за певною адресою, попри те, що це не відповідає дійсності. Тобто податкова міліція не знаходить платника податку за певною адресою, відтак з’являються незрозумілі відповідні акти, що створюють в подальшому проблему для контрагентів і, відповідно, для самих підприємств. Власне, як сприйматиме, наприклад, велика торговельна мережа такого контрагента, який спричиняє їй проблеми, чи провайдер зв’язку? Відповідь очевидна, що такого контрагента забажають змінити. Більше того, ця інформація потім вноситься в усі бази, і як її звідти видалити, незрозуміло. Тому, на переконання адвокатів, думка податкової, як і судових органів, про те, що інформація, яка міститься в цих базах даних, в жодний спосіб не порушує права та інтереси платників податків, є хибною. «Ця проблема надзвичайно складна і вимагає якомога швидкого вирішення, позаяк внесення інформації в цю базу є першоджерелом виникнення проблем. Потім ми боремося з наслідками, з неймовірною кількістю наслідків, а не з їхнім джерелом», – зазначила адвокат Тетяна Лисовець.
Коментарі:
Владислав Кочкаров, керуючий партнер ЮК Prove Group
Круглий стіл зібрав спікерів з вельми різними поглядами на задану проблематику і, безумовно, кожен керується власним досвідом, відстоюючи свою позицію. Хочу зазначити, що мене здивувала риторика колег юристів, у виступах яких пролунали закиди про присутність деякої заангажованості судів адміністративної юрисдикції з боку держави. Як людина, яка пропрацювала понад 14 років у податковій (фіскальної) службі, зокрема, останні три роки директором департаменту правової роботи Міндоходів та володіє статистикою, вважаю їх необґрунтованими. Відповідно до статистичних даних, принаймні з 2010 року відсоток рішень, прийнятих на користь податкового органу, по такій категорії справ, як оскарження актів ненормативного характеру, становив від 30% до 50%, залежно від конкретного регіону. Тим більше, для мене як юриста неприйнятні заяви на кшталт, або ви починаєте ухвалювати рішення на користь платників, або буде порушено питання про ліквідацію судів адміністративної юрисдикції. На мій погляд, це дріб’язково. Одним із посилів для ліквідації судів адміністративної, господарської або іншої юрисдикції могла б стати невідповідність очікуванням суспільства внаслідок їхньої заангажованості, якби це дійсно підтверджувалося конкретними фактами. Дебати навколо сформованої практики застосування адміністративними судами ч.2 ст.71 КАС України, на мою думку, є дещо надуманими. У матеріалах справ по даній категорії спорів завжди є відповідний акт перевірки, який є єдиним належним доказом, представленим з боку податкового органу і, відповідно, додатка до нього, що підтверджують висновки перевірки. Якщо юрист сумлінно виконує свої функції стосовно клієнта, він обов'язково ініціює залучення до справи доказів, що як підтверджують його позицію, так і спростовують (що ставлять під сумнів) висновки перевірки. Українські юристи повинні більше зосередити свої зусилля на створенні позитивної для платника правозастосовчої практики, а критикувати, що у вітчизняній судовій системі щось не працює, означає йти шляхом найменшого спротиву.
Арсен МІЛЮТІН, адвокат, старший юрист судової практики ЮБ «Єгоров, Пугінскій Афанасьєв і партнери» України
Адвокатура висловила загальну думку, що законодавчо прописані положення про те, що тягар доказування у податкових спорах лежить на фіскальних органах, на практиці не застосовується адміністративними судами. Тобто реалії, на відміну від положень, інші. Хотілось би насправді мати цей привілей, але, нажаль, він не відчувається. Також правова спільнота обговорила ті доктрини, які склалися в адміністративному процесі з розгляду насамперед податкових справ, а саме йшлося про доктрини ділової мети операції та розумної обачності платника податків. Якщо говорити загалом, то суть проблеми полягає в тому, що ці доктрини безперечно потрібні, однак вони далеко не завжди послідовно застосовуються на практиці.