 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Не зважаючи на той факт, що Венеціанська комісія схвалила розроблений Робочою групою Конституційної комісії проект змін до Основного Закону щодо правосуддя, а остання –затвердила його, сюрпризи навколо судової реформи продовжуються. Яскравий тому приклад – бажання голови Верховної Ради України розпочати реформування судоустрою у державі до внесення змін до Конституції України. Нагадаємо, що 30.10.2015 пан Гройсман запропонував свій варіант оновлення суддівського корпусу. Його ідея полягає у тому, щоб на місце понад 500 суддів, що «зависли» у парламенті в очікуванні призначення на посаду судді безстроково (а також в очікуванні рішення щодо звільнення з посади у зв’язку з відставкою чи за власним бажанням), через відкритий конкурс набрати нових представників Феміди. Відповідно, звільнивши «невдах», але надавши їм право взяти участь у конкурсі. Також зазначимо, що у травні 2015 р. близько 300 суддів були обрані безстроково. В той же час, у Верховній Раді України знаходились і подання ВККСУ щодо обрання безстроково ще приблизно 400 суддів. За яким принципом був зроблений розподіл суддів на дві групи, за якими критеріями низку суддів було призначено безстроково, а інших тепер фактично позбавляються роботи, – невідомо.
Тому сказати, що у юридичної, в тому числі й суддівської спільноти, така заява викликала шок – це нічого не сказати. Багатьом хотілося вірити, що це був невдалий жарт. Але сталося не так, як гадалося: 2.11.2015 під час проведення Погоджувальної ради Парламенту В. Гройсман доручив профільному парламентському комітету опрацювати висловлену ним ініціативу про оновлення суддівського корпусу до внесення змін до Конституції України та внести відповідні пропозиції щодо її реалізації на законодавчому рівні. Причому обґрунтування пана спікера не відрізняються оригінальністю, оскільки вмотивовані лише необхідністю відновлення довіри до судової влади через проведення конкурсу, без аналізу ані українського, ані європейського законодавства та відповідного досвіду в цих питаннях.
Парламент, ти не правий….
Результатом ініціативи парламентаря стало колективне (понад 70 суддів з різних судів) звернення суддів до керівництва та членів Комітету ВР України з питань правової політики й правосуддя, а також звернення понад 120 суддів до Президента України. Кількість підписантів таких звернень постійно зростає. Також варто зазначити, що збори суддів більшості судів України ухвалили рішення щодо направлення подібних заяв до Глави держави, Парламенту та Ради суддів України.
Судді направляють не просто звернення, а юридично обґрунтовані позиції, чому не можна реалізовувати зазначену ініціативу голови парламенту. На переконання українських суддів, публічні висловлювання Голови Верховної Ради України не лише прямо суперечать рекомендаціям європейських інституцій, але й створюють додаткові передумови, за яких неможливо неупереджено вирішити професійну долю сотень кандидатів добре підготовлених професійних суддів з незаплямованою репутацією та п’ятирічним досвідом роботи до обрання їх безстроково.
Так,у відповідному зверненні судді акцентують увагу народних депутатів на тому, що запропонована процедура оновлення суддівського корпусу суперечить Конституції України, не відповідає європейським стандартам щодо індивідуальної відповідальності судді й незмінюваності суддів та, відповідно, ставить під загрозу незалежність судової влади. Згідно з положеннями ст.126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією та законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Аналогічна за змістом норма про заборону впливу на суддю міститься у Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того судді зазначають, що додатково зміст конституційних положень щодо незалежності та недоторканності суддів роз’яснено Конституційним Судом України в його Рішенні від 01.12.2004 №19-рп/2004: «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу)».
При цьому слід звернути увагу на те, що положення про незалежність суддів, закріплені в Конституції України, є логічно-правовим наслідком, від базових принципів, що містяться у міжнародних документах. Більше того, Венеціанська Комісія неодноразово звертала увагу на необхідність усунення політичних мотивів під час призначення суддів безстроково. Так, у Висновку №588/2010 від 18.10.2010 за результатами аналізу Закону України «Про судоустрій і статус суддів», було вказано невідповідність його положень, що передбачають існування випробувального терміну для суддів, засадам демократичного суспільства, та прямо вказала на необхідність безстрокового обрання судді на посаду після завершення першого п’ятирічного терміну. Відхиленням від такого правила, відповідно до Рекомендацій Венеціанської комісії, можуть стати випадки лише за умов, подібних до підстав звільнення судді, який безстроково обіймає суддівську посаду.
При цьому у п. 57 Висновку №528/2009 від 15.06.2009 Венеціанська комісія наголошувала на важливості збереження презумпції щодо раніше призначених суддів.
А європейський досвід проти
В іншій доповіді ВК стосовно призначення суддів (ухвалена Венеціанською комісією на її 70‑му пленарному засіданні) зафіксовано, що участь парламенту в процесі призначення суддів може спричиняти політизацію призначення суддів. У світлі європейських стандартів добір і кар’єра суддів «повинні базуватись на заслугах, з урахуванням їхньої кваліфікації, чеснот, здібностей та результатів праці». Обрання суддів у парламенті має дискреційний характер, і навіть якщо кандидатури суддів пропонуються радою юстиції, не слід виключати, що виборний законодавчий орган зможе не втриматися від відхилення кандидата. Відтак, політичні міркування можуть взяти гору над об’єктивними критеріями. Уп.11, 12 зафіксовано, що Венеціанська комісія вже прийшла до висновку, що парламенту, безсумнівно, більшою мірою властиві політичні ігри, а призначення суддів можуть призвести до політичних торгів у парламенті, в яких кожен член парламенту від того чи іншого округу захоче мати свого власного суддю. Призначення на посаду звичайного судді не є належним предметом голосування у парламенті через неможливість виключення небезпеки того, що політичні міркування переважать об’єктивні заслуги кандидата. Власне, у зазначеній доповіді описано все те, що відбувається наразі у Верховній Раді України щодо суддівського корпусу: шантаж, тиск, маніпулювання, дискредитація.
Крім того, у своєму зверненні українська Феміда зазначає, що принцип забезпечення незалежності суддів закріплено в Європейській хартії про закон «Про статус суддів», за яким орган, уповноважений приймати рішення щодо обрання та кар’єри суддів, повинен бути незалежним від уряду та адміністративних органів, підлягають виключенню інші ризики політичного впливу на зазначений процес.
Згідно з п.44 рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec (2010)12, ухваленого Комітетом міністрів Ради Європи від 17.11.2009, також встановлено, що рішення, які стосуються добору та просування суддів по службі, мають ґрунтуватися на об’єктивних критеріях, попередньо визначених законом чи компетентними органами влади. Під час прийняття таких рішень повинні враховуватися заслуги, кваліфікація, вміння та потенціал, необхідні для вирішення справ при застосуванні закону. Згідно з п.51 рекомендацій, якщо суддю приймають на посаду на випробувальний або фіксований термін, рішення про підтвердження чи подовження такого призначення має прийматися лише відповідно до п.44, аби забезпечити дотримання принципу незалежності судової системи.
Таким чином, зазначають судді, напрацьований європейський досвід у сфері стандартів судоустрою, зводиться до того, що судді, призначені на посаду судді вперше, як основне правило, мають обиратись на посаду судді безстроково по закінченню п’ятирічного терміну, за виключенням випадків, коли є підстави для звільнення таких суддів, що подібні до підстав звільнення, передбачених для суддів обраних безстроково. Самі по собі питання про звільнення судді чи будь-яке інше, яке пов’язане з його кар’єрою, не може бути предметом вирішення по суті органом законодавчої влади. Українські правники констатують, що публічний виступ В. Гройсмана мав на меті не проведення системних демократичних змін у судовій системі, а лише спробу впливу на прийняття усім депутатським корпусом саме рішення щодо не обрання безстроково усіх кандидатів на посади суддів, матеріали щодо яких наразі перебувають на розгляді у Верховній Раді України.
Коментарі:
Андрій ЖУК, суддя Тернопільського окружного адміністративного суду,
Ідея голови ВР України щодо одномоментного непризначення більш як 500 суддів, які понад півтора року очікують на обрання безстроково, фактично означає їх звільнення, не витримує ні юридичного, ні економічного виправдання.
У першу чергу така ініціатива є дискримінаційною щодо зазначених суддів, за принципом часу їх призначення на посаду, та суперечить чинному ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», Конституції України та принципам незалежності суддів, про що неодноразово у своїх висновках заявляла Венеціанська комісія. Побудова справді незалежної судової системи в державі, яка рухається у бік Європейського співтовариства, повинна базуватися на принципах неможливості незаконного втручання законодавчої та виконавчої гілок влади у діяльність судової гілки влади тільки заради політичної доцільності.
В цілому ця ідея має лише політичне підґрунтя, оскільки її реалізація призведе до звільнення з роботи людей, які відпрацювали 5 років у судовій системі, пройшли відповідну процедуру рекомендування Вищою кваліфікаційною комісією суддів України в порядку, передбаченому Законом, та фактично стали заручниками політичної доцільності. Крім того, до більшості з цих людей немає жодних зауважень як у суспільства, так і у парламентарів. Також слід зауважити, що ця ідея призведе до автоматичного звільнення такої ж кількості державних службовців (помічників суддів), що ніяк не свідчить про доцільність та обґрунтованість з юридичної та соціальної точки зору.
Людмила ВОЛКОВА, суддя Харківського окружного адміністративного суду
Для того, щоб жертви, які понесла наша держава під час Революції гідності не були марними, кожен чиновник, кожен орган державної влади повинен визначити за пріоритет дотримання принципу верховенства права та законності. Реформи, які назріли, стосуються кожної галузі суспільного життя, кожного сегменту держави, в тому числі вони є надзвичайно необхідними в судовій системі. Однак всі дії, всі реформи повинні відбуватися в правовому полі. Ми живемо в цивілізованій країні, ми намагаємося стати частиною європейської спільноти, а тому маємо сповідувати виключно цінності цивілізованого суспільства – принципи верховенства права та надзвичайної поваги до прав людини. Саме тому проблема з продовженням повноважень суддів, яка постала сьогодні, повинна вирішуватися виключно на підставі міжнародних стандартів та норм чинного законодавства. Жодні політичні заклики чи політична доцільність не можуть бути підставою для вирішення правових питань. Як слушно зазначено у зверненні АПУ, притягнення до відповідальності повинно бути лише індивідуальним. Так само і вирішення питання продовження чи припинення виконання обов’язків є справою індивідуальною. Кожен працівник, в якій галузі він би не працював, завжди бажає індивідуального підходу до продовження своєї кар’єри, справедливих та об’єктивних критеріїв, на яких базуватиметься його просування по службі. Тоді й віддача від працівника буде відповідною та повною. Тому, якщо ми хочемо отримати нову, ефективну судову систему, то насамперед необхідно виходити з забезпечення правового порядку при проведення реформ, індивідуального підходу до кожного судді, який чекає визначеності у роботі.
Інна ПЛАХТІЙ, суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області, член Ради суддів України
Страшно навіть подумати про те, що заручником «квазіреформаторства» може стати саме нова генерація суддів -- ті, хто не цурається практики ЄСПЛ, здатні до фахового росту та реального покращення якості українського судочинства, хто може забезпечити престиж нашої держави в демократичному суспільстві. Вірю, що нашим політикам і керівникам держави вистачить здорового глузду не допустити такої ганьби для України. Тримайтеся, колеги! Боріться за себе, як за майбутнє судової влади України, з розумом, вірою і правдою!
Арсен МІЛЮТІН, старший юрист ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери» Україна
Тривалий час ми відстоюємо позицію, що від судової реформи бажаємо одного – незалежності суддів. Це пояснюється дуже просто: хочеться, щоб у суді ми були рівними зі своїми опонентами. Ми хочемо, щоб рішення судів були однаковими, незалежно від того, хто на лаві підсудного. Цивілізований світ вже давно зробив успішну презумпцію, що суддя, який є незалежним у власному судженні, буде схильний винести справедливе рішення. Тому від реформи ми не хочемо «голих ідей», на кшталт звільнення усіх суддів або, як пропонується, цієї групи суддів «в очікуванні» (вони взагалі зараз не відправляють правосуддя; це, зокрема, погіршує якість роботи суддів, які працюють, адже у них збільшено навантаження). Нам потрібна практична система суддівської незалежності. Ця система має виключити страх звільнення або засудження судді за рішення, яке не подобається політикам. Вона має гарантувати мінімальний рівень заробітної плати судді. Суддя не повинен боятися за власне життя чи життя своєї родини. Суддя повинен контролювати виконання свого рішення та мати механізми примусу. З іншого боку, система повинна виключити можливості для незаконного збагачення суддів. Адже зараз ми спостерігаємо легалізацію сумнівних доходів через «подарунки» від близьких та інші «дірки» в законі. Якщо не реалізувати ці ідеї, то новий набір суддів дуже швидко перефарбується.
Ідеологія звільнення суддів за принципом колективної відповідальності призведе лише до масових позовів, негативних рішень Європейського суду та колапсу правосуддя. На наш погляд, законодавчий механізм масового очищення може базуватися лише на фінансовому критерії – незрозумілості походження майна. З іншого боку, дисциплінарні органи мають пришвидшити свою роботу.
Надія СТЕФАНІВ, голова Апеляційного суду Івано-Франківської області, керівник ГО «Всеукраїнська асоціація жінок-суддів»
Висловлювання очільника найвищого органу законодавчої гілки влади України про звільнення 547 суддів, тобто представників судової гілки влади, представлене як спосіб очищення судової влади, не відповідає принципам розподілу влади, а призведе до дестабілізації роботи судів. Це суперечить нормам міжнародних стандартів незалежності суддів, одним з елементів якого є незмінюваність суддів, та більше схоже на тиск та втручання у суддівську діяльність, залякування судового корпусу.
Щодо норм «Перехідних положень» проекту, за якими повноваження суддів, призначених на посади вперше, до набрання чинності конституційними змінами припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено, то, на нашу думку, ці положення є певним видом дискримінації суддів за ознакою «періоду призначення», що є неприпустимим у правовій демократичній державі.
Так, захищаючи права інших, протягом 5років здійснення своїх повноважень, виконуючи належним чином свої посадові обов’язки, здійснюючи правосуддя на підставі Конституції та законів України, не допускаючи грубих порушень матеріального чи процесуального права, суддя, повноваження якого закінчились у зв’язку з завершенням п’ятирічного строку, на який його було призначено, запропонованими нормами «Перехідних положень» стає жертвою так званої колективної відповідальності та безпідставно позбавляється права безстрокового призначення.
У зв’язку з цим неприпустимою виглядає спроба обґрунтування цих положень необхідністю чергового очищення суддівського корпусу. Всеукраїнська асоціація жінок-суддів закликає Верховну Раду України, розглядаючи проект змін до Конституції України в частині правосуддя, забезпечити дотримання принципу незалежності судової гілки влади та конституційних гарантій при обранні кандидатів на посади суддів безстроково.
Олена ТАНАСЕВИЧ, заступник голови Печенізького райсуду Харківської області
Останнім часом однією з найбільш дискусійних тем у державі є судова реформа. З актуальністю цього питання важко сперечатись: дійсно існує багато проблем, які потребують негайного вирішення. З цією метою Конституційною комісією, створеною Указом Президента України №119/2015 від 03.03.2015, було виконано надзвичайно великий обсяг роботи, результати якої були високо оцінені Венеціанською комісією у висновку №803/2015 від 26.10.2015.
Разом з тим, 30.10.2015 Конституційна комісія схвалила остаточний проект змін до Конституції України в частині правосуддя та передала його Президенту України Петру Порошенку. Відповідно до «Перехідних положень» повноваження суддів, призначених на посаду вперше, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя)», припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено».
Це ті судді, які брали участь у доборі кандидатів за програмою Агентства США USAID «Справедливе правосуддя», починаючи з 2011 р. Цей добір був відкритим та прозорим, у ньому взяли участь понад 10 тис. юристів. Процедура добору унеможливила застосування будь-яких корупційних схем, за процесом та оцінюванням кваліфікаційного іспиту спостерігали міжнародні експерти й представники громадськості, такий порядок високо оцінила міжнародна спільнота. Проте, саме ці 1,5тисячі суддів стали об’єктом дискримінації.
5.11.2015 Президенту України, як гаранту дотримання Конституції України, було направлено відкритий лист, що стосується найболючішої для нас теми безпідставного припинення повноважень суддів, які були призначені строком на 5років.
Враховуючи єдиний статус усіх суддів, незалежно від часу призначення на посаду та виконання адміністративних функцій, ця норма, однозначно, має дискримінаційний характер щодо «суддів-п’ятирічок», за критерієм тривалості виконання ними професійних обов’язків, оскільки інакше регулює питання продовження здійснення ними повноважень, у порівнянні з колегами, обраними на посаду судді безстроково.
Такі відмінності не мають розумного та об’єктивного виправдання, що є порушенням Протоколу №12 Конвенції про захист прав людини та основних свобод із а міжнародними стандартами не відповідає критеріям допустимого «диференційованого ставлення» (BelgianLinguisticscase (1968), Darbyv. Sweden (1990)).
Абсолютно очевидно, що довіра до судової влади була підірвана, зокрема тими представниками професії, які вчиняли корупційні діяння, поводились неетично, порушували процесуальні норми та ухвалювали незаконні рішення. Аналіз розглянутих ВККСУ дисциплінарних проваджень свідчить про те, що порушення були як у діях суддів, обраних безстроково, так і у діях суддів, що здійснюють повноваження у межах п’ятирічного строку. Отже, припинення повноважень частини суддівського корпусу не за критерієм наявності вини у їх діях та тяжкості вчинених ними проступків, а за критерієм тривалості виконання обов’язків, є нелогічним.
Якщо ж така вибірковість пов’язана з періодом призначення «суддів-п’ятирічок» за часів попереднього режиму, то з цього питання Венеціанська комісія у своєму висновку №788/2014 від 16.12.2014 висловилась доволі категорично, зазначивши, що факт обіймання певної посади протягом певного часу не може бути підставою люстрації. Згідно з п.62 цього ж висновку, відповідно до Керівних принципів, люстрація має бути спрямована тільки проти осіб, які відіграли важливу роль у вчиненні серйозних порушень прав людини або які обіймали керівну посаду в організації, відповідальній за серйозні порушення прав людини.
Повністю підтримуючи легітимну мету щодо відновлення довіри до судової влади в Україні та боротьби з корупцією, судді вимагають під час очищення судової системи уникати стереотипів, результатів соціологічних досліджень та інформації від анонімних джерел, як підстави для прийняття рішень, та наполягають на доведенні вини конкретної особи у вчиненні конкретного правопорушення. Саме такий підхід відповідає європейським стандартам та повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Крім того, судді у своєму зверненні висловили занепокоєння порушенням «принципу правової визначеності» внаслідок посилання у проекті змін до Конституції України на закон, проект якого відсутній та строки прийняття якого не визначені.
Таку ж позицію неодноразово висловлювала Європейська комісія «За демократію через право», а 8.10.2015 Міжнародна асоціація суддів у своїй резолюції щодо України закликала законодавчий орган не запроваджувати нові й нові підстави для очищення судової влади, а зупинитись на виконанні чинних Законів України «Про відновлення довіри до судової влади», «Про очищення влади» та «Про право на справедливий суд».