 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Минуло вже більше двох місяців з дня набуття чинності Закону про податковий компроміс (ЗУ №63-VIII від 25.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових обовʼязків з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі податкового компромісу»). Що собою представляє цей нормативний акт, в яких випадках застосовується та які наслідки матиме для представників бізнесу, підприємців, неодноразово розповідалось у попередніх номерах. Та наразі вже можна робити проміжні висновки: своїм правом застосувати податковий компроміс скористалась далеко не така кількість підприємств, як планували ініціатори закону. Причини різні: недовіра державі, «невпевненість» у своїх силах, негативні стереотипи щодо роботи податкових органів і так далі. Але серед різноманіття цих причин криється одна, яка містить раціональне зерно – розбіжності щодо трактування окремих положень закону. А саме – операції, на які поширюється дія закону та можливості оскарження платниками податків неправомірних дій контролюючих органів при використанні процедури податкового компромісу.
Власне, цій темі, а точніше, темі якомога швидшого усунення цих розбіжностей була присвячена професійна дискусія, що відбулась 11 березня цього року. На заході були присутні представники всіх сторін, що мають або можуть мати стосунок до застосування податкового компромісу – ДФС, Генеральної прокуратури, Асоціації платників податків України, адвокатського корпусу, представників бізнесу.
Юрій Деревʼянко, народний депутат України, що виступив модератором, висловив думку, що Закон про податковий компроміс потребує доопрацювання, і завдання українського парламенту – схвалити доопрацювання, запропоновані представниками бізнесу. За його словами, з метою виведення бізнесу з тіні, слід продовжити дію закону про податковий компроміс до 01.06.2015 , а також законодавчо захистити підприємців від неконтрольованих перевірок фіскальних органів.
Як зазначив Віце-президент Асоціації платників податків України, Голова АО «Яр.ВАЛ» Йосип Бучинський, Закон про податковий компроміс для бізнесу є довгоочікуваним, позитивним і прогресивним, але має певні недоліки. Так, на думку адвоката, негативним є те, що Законом не визначено вичерпний перелік випадків (підстав), коли органи контролю мали б право призначати та проводити податкові перевірки у межах застосування процедури податкового компромісу. Також у документі нічого не зазначено про те, в яких випадках та за яких обставин органи контролю можуть відмовляти платнику податків у застосуванні процедури податкового компромісу. Наслідком цього є численні факти надуманих та безпідставних відмов у застосуванні цієї процедури.
«Але, на мою думку, головними причинами того, що Закон про податковий компроміс не запрацював на повну силу, є субʼєктивні фактори», – наголосив пан Бучинський. Передусім на місцях органами контролю розширено трактують норми Закону №63-VIII щодо меж процедури податкового компромісу. Тут, зазначив експерт, платників податків попереджають про те, що або вони включають до своєї заяви про намір застосування податкового компромісу всі ризикові, з погляду контролюючої інстанції, господарські операції, або невідворотно буде призначена позапланова податкова перевірка, за наслідками якої всі ці «ризикові» господарські операції будуть включені до акта «без права оскарження».
Хоча, за словами Йосипа Бучинського, це той нечастий випадок, коли Методичні рекомендації щодо застосування зазначеного закону, затверджені наказом ДФС, розширено позитивно трактують норму зазначеного закону, згідно з якими перевірка проводиться винятково у межах податкових періодів та субʼєктів господарювання, з господарських операцій, за якими платник податків подав розрахунки-уточнення.
Іншим стримуючим суб’єктивним фактором є те, що серед представників бізнесу поширені необґрунтовані, як вважає пан Бучинський, побоювання щодо наслідків застосування Закону про податковий компроміс. Зокрема, побоювання щодо того, що добровільне визнання факту заниження податкових зобовʼязань платником податків фактично є явкою з повинною, внаслідок чого службова особа підприємства, у разі відмови органом контролю у застосуванні до платника податків податкового компромісу, надалі може бути притягнута до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, а також може бути підставою для кримінального переслідування за іншими статтями КК України.
«Зазначені побоювання є повною нісенітницею», – запевнив доповідач. За його словами, факт застосування процедури податкового компромісу навіть обʼєктивно неможливо трактувати як добровільне зізнання у будь-яких протиправних діях, оскільки сам закон регулює виключно процедуру узгодження самого компромісу, до того ж не ставить будь-яких умов для його застосування, тим більше і не ставить досягнення компромісу залежно від визнання вини, а тому факт застосування платником такої процедури ніяк не може розцінюватись та трактуватись як добровільне визнання ним вини будь в чому.
Враховуючи зазначені вище обставини, а також звернення платників податків, Йосип Бучинський повідомив, що Асоціація платників податків України звернулась до Комітету Верховної Ради України з податкової та митної політики з проханням про надання розʼяснень Комітету з приводу порядку застосування Закону про податковий компроміс, оскільки трактування окремих його норм на практиці неоднозначне.
З огляду на розʼяснення Комітету, яке видане 10.03.2015 податкова перевірка згідно з процедурами податкового компромісу за періоди, щодо яких вже була проведена документальна перевірка за тими самими питаннями платника податків, який подав розрахунок-уточнення, органом контролю призначена бути не може.
У розʼясненні також зазначено, що межі податкового компромісу визначаються розміром занижених податкових зобовʼязань, що виникли у платника податків у конкретний податковий (звітний) період за наслідками конкретних господарських операцій з конкретними субʼєктами господарювання, про які зазначено платником податків у переліку (опису) господарських операцій, що подається ним разом із уточненим розрахунком для цілей застосування податкового компромісу.
Представник аудиторських компаній Євгенія Вакуленко погодилась з паном Бучинським щодо «розмитості» окремих положень Закону. Також вона акцентувала увагу на тому, що згадані Методичні рекомендації Мін’юстом затверджені не були, тому це є підзаконний акт, який не набув законної сили. Та податкова сприймає Методичні рекомендації як інструкцію. Але цей документ, вважає пані Вакуленко, має ряд положень, що навіть суперечать закону. Наприклад, якщо у законі йдеться про можливе призначення перевірки, фіскальний орган трактує це як необхідність створення додаткової комісії, під час роботи якої збираються такі дані: наявність кримінальних проваджень, можливість порушень вимог чинного законодавства загалом , тощо. Також на заявника складається досьє, а потім проводиться повна перевірка «під мікроскопом». Звичайно, така «перспектива» відлякує будь-якого підприємця, – переконана Є. Вакуленко та додала: «Якщо до Закону про податковий компроміс будуть вноситись зміни, термін його дії варто продовжити».
Дещо іншу думку щодо «безпечності» податкового компромісу для підприємців висловив Голова Ради адвокатів Київської області Петро Бойко. Він переконаний, що не так просто й безхмарно буде підприємствам, що вирішать скористатись можливостями, передбаченими компромісом. Пан Бойко акцентував увагу на так званих «правових мінах», які можуть бути у документі. На його думку, це ст. 366 Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальну відповідальність за службове підроблення. Пан Бойко вважає, що Законом про податковий компроміс не передбачено звільнення від кримінальної відповідальності за цією статтею. «Якщо ми визнаємо, що платник податку умисно не платив (йому це все прощається і немає складу злочину), – я не знаю жодного випадку, коли б не вносилися неправдиві данні до офіційного документа. А що це? Це службове підроблення. Візьмемо частину другу цієї статті – від двох до пʼяти років позбавлення волі. Деякі запитають, а де ж шкода державі? Шкода полягає в тих 95%, які прощаються підприємству застосуванням податкового компромісу». За словами Голови РА Київської області, тут є ознаки злочину, тобто обʼєктивна сторона, субʼєктивна сторона і завдана шкода.
Начальник Головного слідчого управління ДФС Вадим Мельник, погоджуючись з тезами пана Бучинського, наголосив на амністуванні господарської діяльності. Суть її полягає в тому, що кримінальні провадження підлягають обовʼязковому «автоматичному» закриттю за наявності у слідчого підтвердженого факту застосування податкового компромісу щодо господарських операцій, за якими було розпочато кримінальне провадження за ознаками ст. 212 КК України. Пан Мельник наголосив на тому, що всі розмови про те, що ініціювавши застосування податкового компромісу, платник податків тим самим визнає свою вину в якихось протиправних діях або ставить під загрозу своїх контрагентів, є безпідставними. «До того ж у межах конкретного кримінального провадження, що розслідується, податковий компроміс може бути застосовано необовʼязково до всіх господарських операцій, які є предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні, а й в тій частині, в якій платник податків буде вважати за потрібне, на його думку», – додав він.
Щодо інших статей ККУ, крім ст. 212, якщо вони також розслідуються у цьому кримінальному провадженні, то, як наголосив Вадим Мельник, безумовному закриттю підлягають ті склади злочинів, про які можна сказати, що вони охоплюються умислом на ухилення від сплати податків. Це стосується, наприклад, службового підроблення (ст. 366 КК України), підроблення документів (ст. 358 КК України) і подібних. Якщо у кримінальному проваджені розслідуються статті КК України, які не мають безпосереднього стосунку до обʼєктивної сторони і умислу на ухилення від сплати податків, то у кожному конкретному випадку необхідно враховувати наявні у провадженні докази.
"Таку свою правову позицію в застосуванні податкового компромісу в ході розслідування кримінальних проваджень Головне слідче управління фінансових розслідувань ДФС України, узгодило з керівництвом Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України", - резюмував пан Мельник.
«Слід зазначити, що платник податків до закінчення терміну застосування податкового компромісу (01.04.2015) має право подати не один, а декілька розрахунків-уточнень», – зазначила Директор Департаменту податкового та митного аудиту ДФС Наталія Рубан. Щодо меж проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу, то як зазначено в Законі та поглиблено конкретизовано в Методичних рекомендаціях, така перевірка проводиться виключно з питань витрат, що враховуються у разі визначення обʼєкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та/або суми завищення податкового кредиту з ПДВ, у межах податкових (звітних) періодів та субʼєктів господарювання, з господарських операцій (взаємовідносинах), з якими платником податків подано уточнюючі розрахунки. Пані Рубан також пояснила, що перевірка інших періодів та контрагентів у межах процедури податкового компромісу не допускається.
За результатами обговорення всі експерти дійшли висновку, що вітчизняні підприємства зараз зіткнулися з труднощами використання нового законодавства про податковий компроміс. Тому, на їхню думку, завдання парламентарів – допомогти законодавчо у вирішенні цих труднощів. Зрештою було вирішено внести до Верховної Ради законопроект за результатами обговорення, який усуне недоліки закону.