В Україні триває судова реформа. Розпочалось первинне кваліфікаційне оцінювання володільців мантій, розробляються зміни до процесуальних кодексів, а творці законопроекту «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який уже пройшов перше читання у Парламенті, сподіваються, що незабаром він буде легалізований 300 голосами народних обранців. Однак у правовому середовищі не припиняються розмови про проблемні аспекти судової реформи, які, на думку окремих експертів, не будуть вирішені законодавчими змінами.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про перепони, що постали на шляху створення зразкової національної судової системи, та про способи й шляхи їх подолання провідні юристи країни дискутували на VI Міжнародному судово-правовому форумі 2016.
Коефіцієнт ефективності
Участь в обговоренні, яке тривало протягом 2-х днів (17-18.03.2016 р.) у Кловському палаці, взяли судді вищих Верховного та Конституційного судів, їхні іноземні колеги, очільники самоврядних судових органів, представники правоохоронної системи, чиновники, українські та закордонні адвокати й освітяни. Як і годиться, форум розпочався з вітального слова. Відкрив зібрання голова Верховного Суду України Ярослав Романюк, який наголосив на знаковості судової реформи для правової спільноти та українського суспільства. Він відзначив, що законопроект про внесення змін до Конституції в частині правосуддя є не ідеальним, однак вдалим продуктом компромісу між його розробниками, та зазначив, що цей документ не є реформою, а становить лише один з її сегментів.
Далі трибуною заволодів керівник проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Віргіліюс Валанчус. Він порівняв зібрання знаних правників з Римським форумом, який з давніх часів скликався в Імперії задля обговорення найважливіших проблем, та визначив два моменти, які б мали стати ключовими при обговоренні – взаємодію та єдність.
А ось декан юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка Іван Гриценко нагадав про суттєвий недолік судової реформи, що полягає у відсутності співпраці між авторами законопроектів та освітянами. На думку науковця, юридична освіта є важливим фактором будь-яких змін, а без її належного рівня жодна з реформ не може бути реалізованою. Далі запрошені перешли до заслуховування доповідей.
Дискусійні питання
Перша секція першої сесії зібрання була присвячена ключовим змінам у конституційному регулюванні правосуддя. Її модерували професор КНУ ім. Т. Шевченка, Академік НАПрН України Наталія Кузнєцова, керуючий партнер LCF Анна Огренчук та Р. Романюк, який виступив з доповіддю про судову реформу й ефективність правосуддя через призму соціальних потреб. Серед іншого, було наголошено на тому, що Україна нарешті має завершити судову реформу, а не припинити її, аби за рік чи за два розпочати усе спочатку. Але задля цього реформатори мають визначитися з кінцевими цілями. Що ж до самого Р. Романюка, то він переконаний у тому, що кінцевою метою реформи має стати створення такої судової системи, яка б максимально ефективно задовольняла потреби споживачів судових послуг. Також очільник ВСУ розкритикував ідеї політиків щодо посилення контролю за володільцями мантій з боку громадськості та зазначив, що перевірку законників має здійснювати спеціально уповноважений орган, який, до слова, відповідає усім європейським стандартам, – Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Про основні новації конституційного етапу судової реформи доповів заступник Глави Адміністрації Президента України Олексій Філатов. Він вкотре охарактеризував законопроект про внесення змін до Конституції щодо правосуддя та зазначив, що його прийняття означатиме для України наступне: виконання зобов’язань, які були взяті перед європейською спільнотою; приведення національної правової системи до світових стандартів; можливість для трансформації судочинства не лише ззовні, а й зсередини. Також посадовець зазначив, що в майбутньому законодавець розглядатиме питання поступового переходу до 3-ланкової судової системи й нагадав про те, що крім змін до Основного Закону, фахівцями напрацьовуються зміни до процесуальних кодексів та закону про адвокатуру.
Про нові конституційні повноваження та порядок Вищої ради правосуддя доповів голова Вищої ради юстиції Ігор Бенедисюк. Він зазначив, що подальше оновлення судового корпусу не може відбуватися без змін до чинного законодавства, оскільки у ВРЮ для цього бракує необхідних повноважень. Виходячи з аналізу реформаторських пропозицій, такі повноваження з’являться у ВРП, а конституційне закріплення їх переліку стане гарантією діяльності цього органу. Однак сам перелік очільник ВРЮ вважає неповним. До нього було б непогано додати можливість ВРП надавати висновки щодо законодавчих ініціатив, які стосуються судової системи.
Про розвиток міжнародного комерційного арбітражу як необхідної складової судової реформи розповів голова Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України Микола Селівон. Він зазначив, що при реформуванні царини Феміди арбітраж виконує допоміжну функцію, а також наголосив на специфічності роботи володільців мантій і на тому, що «виростити» справжнього законника є дуже не легкою справою. Не кожен юрист, на думку М. Селівона, має належні якості, аби здійснювати правосуддя, тож не годиться Україні розкидатися професійними суддями.
Завершив першу секцію голова ВККСУ Сергій Козьяков, який доповів про діяльність Комісії у світлі конституційних змін. Зокрема, він зробив аналіз повноважень органу та розповів про початок первинного кваліфікаційного оцінювання володільців мантій. За його словами, в Україні є досить багато достойних молодих суддів. Однак є й такі, з якими потрібно працювати. Однією з нагальних проблем у роботі ВККСУ залишається велика кількість дисциплінарних скарг на законників, залишених від часу тимчасового «простою» Комісії, яка продовжує зростати через ремства, що надходять і зараз. Також проблемним моментом є те, що у чималої кількості кандидатів на посаду судді спливає строк перебування у резерві. Якщо найближчим чином законодавець не вирішить цю проблему, то суддівський корпус може залишитися без «резервістів».
Скарга. Гроші. Іноземний досвід
Друга секція, модераторами якої виступили заступник голови ВСУ Марина Кліменко та керуючий партнер ЮФ «Лавринович і Партнери» Максим Лавринович, розпочалася з доповіді голови Конституційного Суду України Юрія Бауліна про новий формат діяльності Суду – конституційну скаргу. Він проаналізував норми, які пропонується внести до Основного Закону у цій частині, та запевнив, що «конституційники» вже працюють над розробкою відповідних змін до закону про КСУ. Також він зазначив, що під усіма юридичними засобами захисту, які має вичерпати скаржник перед зверненням до Суду (нагадаємо, що це формулювання непокоїло деяких правників), варто розуміти рішення суду останньої інстанції у конкретній справі. Ю. Баулін вважає, що з запровадженням інституту скарги не вбачається небезпека перетворення КСУ на ще одну касаційну інстанцію, про що говорять деякі спеціалісти.
Колега пана Бауліна з Латвії Алдіс Лавіньш розповів про латвійський досвід функціонування інституту касаційної скарги. За його словами, у Латвії цей інститут відрізняється від аналогічних інститутів в інших європейських державах тим, що є дещо обмеженим. Наприклад, Конституційний Суд Латвії не розглядає порушення прав осіб, допущених судами загальних юрисдикцій. Приймаючи таке рішення, законодавець виходив з того, що КСЛ повинен бути судом права, а не касаційною інстанцією. Також, як обмеження може трактуватися, і те, що однією з вимог до скарги є детальна мотивація, як Суд може відмовити у її прийнятті, якщо вважатиме мотивацію недостатньою.
Про міжнародні стандарти незалежності володільців мантій розповіла голова Ради суддів України Валентина Сімоненко. Вона проаналізувала директиви та резолюції європейських органів, прийняті з приводу незалежності законників, наголосила на необхідності гідної оплати їхньої праці, а також на тому, що в Європі звільнення судді за результатами оцінювання не допускається. Майбутні конституційні зміни В. Сімоненко охарактеризувала схвально, проте наголосила на окремих небезпеках новацій, зокрема на перспективі затримання суддів під час здійснення правосуддя.
Про зміни у діяльності прокуратури, зумовлені реформуванням, у тому числі на конституційному рівні, розповів заступник Генерального прокурора України Олег Заліско. Він поскаржився на те, що його колеги не забезпечені гідною заробітною платою, і це відлякує фахівців від роботи в органах. Також він обережно охарактеризував конституційні новації в частині повноважень прокуратури та висловив занепокоєння тим, що з їх прийняттям нікому буде представляти інтереси соціально незахищених верств населення у суді.
Про адвокатську монополію доповів голова Асоціації адвокатів Литви Ігнас Вегеле. Він зазначив, що монополія є одним з чинників забезпечення права на справедливий суд, адже саме вона гарантує якість адвокатських послуг. Незважаючи на це, повна монополія адвокатури на представництво інтересів осіб у судах діє лише у 9-ти європейських країнах. В інших країнах (і в Литві) монополія розповсюджується на кримінальні справи й частково на цивільні спори. Діяльність адвокатів в адміністративних провадженнях законом не врегульовується. Встановлення адвокатської монополії у країні, на думку спікера, має визначатися двома аспектами – кількістю адвокатів у державі та наявністю фінансових перешкод у їхній роботі. Кількість адвокатів в Україні І. Вегеле вважає достатньою, а ось фінансові проблеми, на його думку, частково має вирішувати держава. В цілому, латвієць позитивно оцінив прагнення України до запровадження адвокатської монополії.
Однак присутні зазначили, що які б новації не запроваджувались у судовій системі, їхня користь буде нівельована невиконанням судових рішень, що наразі є чи не найбільшою проблемою української правової царини. 52% вердиктів Європейського суду з прав людини стосуються саме невиконаних рішень національних судів. Про те, як зарадити цій ситуації, розмірковував заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби Сергій Шкляр. За його словами, Міністерство вже давно працює над цією проблемою. Результатами роботи стали кілька законопроектів, які вже знаходяться на розгляді в Парламенті. Серед іншого, у цих документах йдеться про запровадження в Україні інституту приватних виконавців, які діятимуть разом зі своїми державними колегами. Заразом, у Міністерстві обіцяють не забути й про державних виконавців, піднявши їм заробітну плату та відсоток винагороди. Втім, як зазначив С. Шкляр, це не гарантуватиме різкого збільшення відсотку виконаних рішень, адже велика їх кількість не виконується через об’єктивні причини – неплатоспроможність боржників, мораторії на реалізацію майна, недосконалість законодавства тощо.
Коментарі:
Ярослав Романюк, голова Верховного Суду України:
- Складається враження, що раніше судова реформа в Україні проводилася заради процесу, а не заради результату. Сьогодні, нарешті, ми можемо вийти із замкненого колу процесу, що не має ні початку, ні кінця. На сучасному етапі судової реформи варто сконцентруватися на кінцевій меті, яку ми собі ставимо. Якого ж результату ми прагнемо? Адже конкретна кінцева мета і задає напрямок реформи, її темп, а також зумовлює пошук оптимального набору засобів для її досягнення.
Олексій Філатов, заступник Глави Адміністрації Президента України, координатор Ради з питань судової реформи, секретар Конституційної комісії:
- Зміни до Конституції передбачають як інституційну трансформацію судової системи, так і низку інновацій у судовому процесі та судовій системі. Найвищим судом залишається Верховний Суд, поряд з яким можуть діяти вищі спеціалізовані суди. Таким чином, у законопроекті закладені підстави для подальшого опрацювання моделі судової системи, що стане предметом обговорення в межах здійснення реформи правосуддя і визначення структури судової системи. Зокрема, розглядатиметься питання про перехід до 3-ланкової судової системи. Але підходити до цього питання потрібно максимально виважено. По-перше, має бути збережена спеціалізація судів. По-друге, має бути враховане поточне навантаження судів касаційної інстанції.
Сергій Шкляр, заступник міністра юстиції України:
- Дійсно, ситуація з виконанням судових рішень залишається складною. Серед іншого, це зумовлено недосконалістю законодавства та самої виконавчої системи, а також об’єктивними чинниками – неплатоспроможністю боржників, наявністю мораторіїв на виконання тих чи інших судових рішень, неоднорідністю судової практики, перебуванням боржників у стані банкрутства тощо. Тому, якщо ми реформуємо судову систему та не реформуємо систему виконання судових рішень, суспільство цього не зрозуміє.