 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Останнім часом все частіше в Україні говорять про дефолт. Наша країна набрала стільки зовнішніх кредитів, що скоро її власного майна не вистачить на те, щоб їх повернути. Водночас украденими представниками минулої влади коштами, які були виведені з території України донині серйозно в Україні не зайнялись. Про причини такої ситуації та про варіанти повернення вкрадених минулим режимом коштів в українського народу в межах бізнес-сніданку розповів керуючий партнер ЮФ «Василь Кісіль і партнери» Андрій Стельмащук.
За словами юриста, завдяки журналістам було встановлено, що у держави Україна вкрадено близько 50 млрд дол. США. «Необхідно розрізняти активи кількох типів – ті, які були вкрадені в держави і залишилися в Україні, та ті, які вивели за межі України», – заявив А. Стельмащук.
У першому випадку напрямку боротися простіше, оскільки все обмежується українською юрисдикцією. Передусім тут треба покладатися на правоохоронні органи держави, Генпрокуратуру і, відповідно, на українські суди, які здатні повернути все в український бюджет.
Як зазначає юрист, більш складне питання – це повернення активів, які вибули за межі України і на цей час держава Україна втратила над ними будь-який фізичний і юридичний контроль. Особливу роль у цьому питанні відіграє Державна служба фінансового моніторингу. «Вже до цього часу ця служба встановила, що з України було виведено близько 300 млрд грн. Державною службою державного фінансового моніторингу було складено понад 700 різних роз’яснень, довідок, яка вказує, яким чином, які кошти і в яку юрисдикцію були виведені. Зараз залишається питання, яким чином ці щонайменше 300 млрд грн повернути назад в український бюджет», – вважає А. Стельмащук.
Сума 300 млрд грн – це суттєва сума, яка становить понад 60% українського бюджету, тому питання повернення активів, які були вкрадені злочинним режимом є справді актуальним і дивно, що воно досі не перебуває на всезагальному обговоренні. Тоді як ми намагаємося отримати гроші від Міжнародного валютного фонду, можливо, краще було б спрямувати зусилля на повернення коштів, які незаконно вивели з України?
За словами керуючого партнера ЮФ «Василь Кісіль і партнери», у бюджеті на 2015 р. парламент передбачив надходження від повернення в Україну незаконно виведених активів на суму 150 млрд грн. Державна служба фінансового моніторингу виявила близько 300 млрд. грн. Отже, парламент очікує, що цього року буде повернуто половину суми незаконно виведених коштів. Вже пройшло майже півроку з моменту затвердження держбюджету, однак до цього часу, за словами А. Стельмащука, Україні вдалося повернути лише трохи понад 5 тис. грн.
«Державна служба фінансового моніторингу здатна лише виявити, які операції мають сумнівний характер, які операції можна кваліфікувати як легалізація незаконно отриманих доходів, але служба фінмоніторингу не має інструменту, щоб повернути ці активи назад в Україну. Тому на цьому етапі повинна працювати Генеральна прокуратура України», – пояснив юрист.
За його словами, для того, щоб вживати заходів щодо повернення активів, необхідно мати кримінальне провадження у країні, яка вимагає повернення активів. Тоді як В. Янукович і його команда залишили Україну було визначено близько 19 людей, високопосадовців, які могли бути, на думку української правоохоронної системи, причетними до незаконного виведення активів за межі території нашої держави.
«Після того, як Гепрокуратурою ця інформація у лютому минулого року було спрямована до Європейського суду і до інших країн, зокрема Ліхтенштейн, Швейцарія, Австрія заблокували певні операції, які були сумнівними і могли бути пов’язаними з незаконною діяльністю. ЄС також вжив заходів, щоб накласти санкції на українських високопосадовців. У США було прийнято спеціальний закон, який гарантував повернення української власності назад в Україну. Канада також застосувала санкції щодо українських високопосадовців. Але до цього часу, на жаль, відчутних результатів від цієї всієї діяльності немає», – зазначає А. Стельмащук.
За його словами, тривалий час таку діяльність гальмували прогалини в українському законодавстві. Проте минулої осені були внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу України, якими було дозволено заочне засудження, тобто вручати підозру заочно та розслідувати кримінальні справи заочно, розуміючи, що певну категорію людей «дістати» фізично за межами України не вдасться.
Проте Україні знадобилося більше року, щоб тим високопосадовцям, яких всі називали злочинцями та звинувачували в розкраданні бюджету, були пред’явлені підозри.
За словами А. Стельмащука, причинами цього є:
- відсутність політичної волі;
- відвертий саботаж;
- недостатня професійність людей, які займаються у Генпрокуратурі зазначеним питанням.
Юрист зазначив, що повернення активів з-за кордону в українській площині потребує лише кількох дій:
- Встановити куди ці активи вийшли (це робить Державна служба фінансового моніторингу).
- Почати і завершити кримінальні справи щодо тих високопосадовців, які були залучені у цю діяльність і показати, що ті активи, які були виведені з України у зв’язку з вчиненням злочину.
На думку А. Стельмащука, підхід, який використовується в Україні, не приведе до повернення значної суми коштів. «На сьогодні встановлено, що гроші екс-чиновників переводилися на рахунки до Великобританії, Ліхтенштейну, Австрії та Швейцарії. Є підозра, що частина коштів є у Російській Федерації, США і Канаді. Однак при всій повазі до української правоохоронної системи і місцевим фахівцям у галузі права, без залучення зовнішньої юридичної допомоги із зазначених юрисдикцій цю роботу виконати неможливо. Також буде потрібна допомога провідної української юридичної компанії, яка від імені України зможе координувати цей складний процес з жінародними експертами», – впевнений керуючий партнер ЮФ «Василь Кісіль і партнери».
За його словами, Україна могла б використовувати практику Лівії та Єгипту, які залучали до пошуку і повернення активів повалених диктаторів кілька іноземних юридичних компаній – Stephenson Harwood, Latham & Watkins, Debevois & Plimpton.
«Це third party funding, коли третя особа, так званий венчурний інвестор, бере кейс, вивчає його на предмет успішності і, якщо вирішує ризикнути, вкладається у фінансування. А після досягнення кінцевого результату ділить з основним реципієнтом частину коштів. Іноземні юристи готові приїхати в Україна, зустрічатися з генпрокурором, Мінфіном або Мінʼюстом, але реакції поки немає. Хоча усі декларують готовність», – каже А. Стельмащук. Водночас він зазначив, що державі Україна невигідна така схема повернення вкрадених з її бюджету коштів, оскільки їх немалу частину доведеться віддати такому інвестору.
Нашій державі необхідно спрямувати власні сили для того, щоб виведені злочинним режимом гроші повернути до України.