Минулого тижня у Києві відбулась щорічна масштабна конференція Kyiv Arbitration Days, організована Асоціацією правників України. Відкрили конференцію Ірина Назарова, керуючий партнер ENGARDE Attorneys at Law, Олексій Філатов, заступник Глави Адміністрації Президента України, Андрій Стельмащук, президент АПУ, Ергард Бом, партнер BAIER Attorneys at Law.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
«Ідея проведення такого заходу виникла ще 8 років тому, за часів президентства Віктора Януковича. Це був диктаторський режим, тому не було жодної впевненості в успіху цієї ініціативи. Загалом, ідея здавалася божевільною, але на щастя, були божевільні (в хорошому сенсі) люди, які її підтримали. Так, 2 роки тому щорічна конференція Kyiv Arbitration Days була визнана наймасштабнішим заходом, що стосується арбітражного процесу, в Східній Європі. Наразі ми займаємо передові позиції», – зазначила пані Назарова.
Спеціальна доповідь пана Філатова стосувалася реформування арбітражного законодавства. Він окреслив основні зміни, які наблизили український арбітраж до найкращих міжнародних стандартів. На його думку, це допоможе підняти арбітраж в Україні на новий рівень.
«Що може загрожувати фундаментальним цінностям арбітражного процесу», – такою була тема першої сесії, модератором якої виступив Міхаель Остров, голова арбітражної практики в DLA Piper (Франція).
Тема сесії стосувалася таких питань:
- Витребування документів.
- Взаємодія арбітражного процесу з кримінальними справами.
- Прозорість в міжнародному арбітражі.
За словами пана Острова, вагомість цих питань протягом останнього десятиліття постійно зростає.
Першою виступила Пелін Байсал, партнер в Gün + Partners (Туреччина), зіставляючи у своїй доповіді про витребування документів підходи загальної системи права з підходами цивільного права. В системі загального права витребування документів є інструментом для знаходження письмових доказів, до яких не було доступу, що є ключем до успіху в арбітражі. Натомість за цивілістичним підходом такі дії потребують значних витрат часу та грошей, проте все це рідко здійснює вагомий вплив на результат арбітражу. Таким чином, пані Байсал зробила висновок, що потрібно додержуватися балансу конфліктуючих інтересів, тому арбітр має розглядати процес не лише з юридичної позиції, але й з перспективи ведення бізнесу.
Непростої теми торкнувся Іван Ліщина, заступник міністра юстиції України, розповідаючи про взаємодію арбітражного процесу з кримінальними справами. На перший погляд, це звучить дуже дивно, адже метою арбітражу є вирішення приватних спорів, а кримінальний процес спрямований на захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень. Проте інколи ці світи перетинаються і тут потрібно вже щось робити. Тож пан Ліщина підняв питання про те, що має робити арбітражний трибунал, коли існують відомості про злочинні діяння. За його словами, чіткої відповіді на це питання немає, оскільки в кожному такому випадку потрібний детальний аналіз різних чинників, що потягнуть за собою різну відповідь.
Тему прозорості в арбітражі висвітлив Джорджіос Петрохілос, партнер Three Crowns (Франція). Правила ЮНСІТРАЛ про прозорість у контексті арбітражних розглядів між інвесторами та державами на основі міжнародних договорів набрали чинності з 01.04.2014 р. Це звід процесуальних норм, що стосуються оприлюднення наявної інформації про арбітражні спори між інвесторами та державами, пов’язані з інвестиційними міжнародними договорами.
Пан Петрохілос зазначив, що у вирішенні спорів прозорість є складовою верховенства права, що вважається основним принципом процесу. Тому не можна відсікати публічний інтерес, адже суспільство хоче знати, що відбувається у процесі, та здійснювати свій вплив. Проте іноді межа прозорості стає наріжним каменем, адже надмірна відкритість може загрожувати сторонам процесу.
На сторожі ефективності
Другу сесію під назвою «Ефективність під загрозою» модерував Ярослав Теклюк, директор з юридичних питань НАК «Нафтогаз Україна», в межах таких питань:
- Вистояти чи вижити. Техніки протидії арбітражу.
- Сила етики: надмірне регулювання?
- Переможець з порожніми кишенями: пошук активів – як, коли?
Стефан Ріглер, партнер Wolf Theiss (Австрія), наголосив, що саме ефективність та швидкість розгляду є основними перевагами арбітражу перед національними судами. Тому важливо мінімізувати ризики зниження ефективності, до яких він відносить, зокрема, порушення правил юрисдикції, ініціювання кримінального провадження, громадську політику та публічні процедури.
Аннет ван Хоофт, арбітр (Франція), в межах висвітлення теми про силу етики розглянула такі питання:
- Чи не надмірно зарегульована етика в арбітражі?
- Чим зарегульованість загрожує ефективності арбітражу?
- Хто найбільше потребує встановлення правил етичної поведінки: арбітри, представники сторін чи сторони?
Пані Хоофт зробила висновок, що потрібно віднайти баланс між повною відсутністю регулювання та повною зарегулюваністю етичних стандартів. «Якщо немає вагомих доказів того, що щось не працює, краще це взагалі не покращувати», – наголосила експерт.
З цього приводу Флоріан Хаугендер, партнер Knoetzl (Австрія), прокоментував: «Звичайно, потрібно розуміти, що таке некоректна поведінка юриста в арбітражі – замовчування фактів, приховування документів тощо. Однак я вважаю, що на результат арбітражного розгляду, окрім деяких винятків, така поведінка все одно не вплине».
У своїй доповіді пан Хаугендер висвітлив питання, яким чином потрібно потурбуватися про те, щоб контрагент не приховав активи, з яких ви намагаєтеся повернути борг. Насамперед, за його словами, потрібно прийняти рішення, як шукати гроші, адже трапляються випадки, коли активи просто неможливо знайти. Отже, першим кроком буде ідентифікація активів. Для цього необхідно зібрати інформацію з різноманітних баз даних, відкритих реєстрів, інколи навіть співпрацювати з правоохоронними органами для проведення розслідування. Коли кошти знайдені, наступним етапом буде замороження активів, хоча в деяких юрисдикціях це неможливо. Завершальним етапом має бути вилучення цих активів. Щоправда, проблемним моментом є глобалізація економіки, яка надає можливість переведення цих коштів з рахунку на рахунок, що в результаті може призвести до зникнення коштів контрагента. Однак доповідач стверджує, що саме арбітраж має певні переваги в цьому питанні.
Наше майбутнє. Яке воно?
Жвавою була третя сесія, присвячена технологіям в юридичній сфері. Це й не дивно, адже тут існує загроза змагатися вже не з людським інтелектом, а зі штучним, який навчається дуже швидкими темпами і має певний потенціал для заміни юристів.
«Більшість експертів з арбітражу навряд чи могли уявити цю проблему навіть 5 років тому. Проте нові технології створюють нові виклики та нові питання. Коли вплив цих технологій почне нам загрожувати? Хто відіграватиме вирішальну роль: роботи чи людина?», – зазначив модератор цієї сесії Герман Галущенко, керуючий партнер Міжнародної юридичної агенції ILA (Україна).
Про достатньо «хайпову» в умовах сьогодення технологію блокчейн та її застосування в арбітражі розповів Сергій Альохін, юрист Willkie Farr & Gallagher (Франція). Він вважає, що ця технологія може зробити життя юристів набагато простішим, надаючи інноваційний набір інструментів, який дозволить зосередитися на праві в чистому вигляді.
Натомість тему протистояння людського інтелекту штучному розкрив Олександр Мартиненко, старший партнер CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang (Україна). Він виділяє 3 основні покоління штучного інтелекту: ANI (Artificial Narrow Intelligence), AGI (Artificial General Intelligence) та ASI (Artificial Super Intelligence).
Якщо ANI має вузьке спрямування лише на те, для чого його створили, то AGI вже має наміри та емоції, ASI – повну самосвідомість, тому викликає неабиякі побоювання. Однак доповідач запевняє, що сьогодні AGI – це лише наукова фікція, ASI – взагалі фантастика. Тому штучний інтелект слугуватиме лише допоміжним елементом, натомість керівна роль залишиться за професійними юристами.
Про можливості застосування штучного інтелекту в арбітражі розповіла Єва Калніна, радник Lévy Kaufmann-Kohler (Швейцарія). За її словами, не варто повністю відмовлятися від роботів, адже всюди є плюси та мінуси.
Якщо арбітр – людина, то з огляду на вплив його життєвого досвіду, емпатії та емоційної складової, він може встановити реальні наміри сторін договору, розтлумачити двозначність у договірних термінах, надати оцінку достовірності документів та ін., що в результаті має привести до комерційно виправданого результату. Натомість у штучного інтелекту також є потенційні плюси, а саме зменшення витрат часу і вартості процедури, відсутність можливості конфлікту інтересів та людської помилки. Тому не варто повністю виключати цю можливість.
Коментар:
Ярослав Теклюк,
директор з юридичних питань НАК «Нафтогаз України»
Існує кілька ключових питань, від яких залежить ефективність арбітражу. По-перше, це етична поведінка, яка виражається в тому, наскільки арбітри незалежні та готові виконувати покладені на себе зобов’язання. Якщо говорити про консультантів, тут мова йде про правильне надання інформації: ніхто не вводить в оману трибунал, не надає фальсифіковані документи, що може серйозно вплинути на процес. Трапляються випадки, коли трибунал може ідентифікувати некоректну поведінку представників з боку юристів, інколи це неможливо.
По-друге, на ефективність трибуналу дуже впливає можливість приймати рішення щодо тимчасових заходів та бажання трибуналу приймати такі рішення. Адже процес може тривати багато років, а сторона, яка відчуває, що її позиція слабка, може позбутися певних активів. Однак все залежить від того, що це за сторона. Наприклад, є публічні компанії, яким це важко зробити, а є непублічні, які можуть це зробити без труднощів, значно знизивши ефективність арбітражу як способу захисту прав та інтересів.
По-третє, це ефективність виконання рішення арбітражу. На щастя, існує Нью-Йоркська конвенція, яка більш-менш уніфікувала такий підхід, але при цьому є різні особливості в юрисдикціях, які значно відрізняються.
Незважаючи на зазначене, міжнародний арбітраж залишається достатньо ефективним методом вирішення спорів. Сподіваюся, що він буде ефективним і надалі. Особливо це актуально для України, де існує недовіра до національних судів.
Маркіян Ключковський, партнер EPAP Ukraine
Головною тенденцією є те, що арбітраж намагається відстояти своє місце у світі, який дуже швидко змінюється. Змінюється все – технології, ведення бізнесу, юридична практика. Змінюється баланс між прозорістю та конфіденційністю. Тож арбітраж намагається віднайти себе, щоб не втратити позиції у XXI столітті.
На що впливає рівень розвитку арбітражу?
Вважаю, що популярність і позиція арбітражу свідчать про те, як працює економіка в країні, наскільки вона є самодостатньою, а її механізм – добре «змащеним». Якщо бізнес здатний вирішувати спори без втручання державного елемента, а лише виходячи з вимог, створених власне бізнесом (чим і є арбітраж), це свідчить про те, що комерція, економіка та бізнес в країні розвиваються.
Які існують загрози для арбітражу?
Головна загроза арбітражу полягає у втраті до нього довіри. Мова йде про те, що моменти, які завжди були перевагою арбітражу, у порівнянні з традиційним судочинством (зокрема, швидкість, ефективність, економність), іноді втрачаються. Арбітраж стає дорогим задоволенням і не обов’язково швидким способом вирішення спорів. Хоча це не завжди так.
Наразі в арбітражі триває пошук балансу між прозорістю та конфіденційністю. Особливо це стосується інвестиційного арбітражу, оскільки там спостерігається великий публічний елемент. Сторонам чи іншим стейкхолдерам важливо розуміти, що відбувається в такому арбітражі. Це і є головні загрози, над якими арбітражне співтовариство працює та намагається знайти баланс.
Сергій Альохін,
юрист Willkie Farr & Gallagher (Франція)
Як технології впливають на арбітраж? Я вважаю, що технології в арбітражі лише допомагають. Думки, що вони нібито заважають, висловлюють ті, хто не готовий до змін та розвитку в нашій професії, яка не стоїть на місці та прив’язана до того, що бажає клієнт. А клієнт завжди бажає, щоб було швидше, якісніше та дешевше одночасно.
В контексті різних технологій є різні підходи. Наприклад, якщо зі штучним інтелектом все достатньо просто, і ми вже потрохи можемо його використовувати, то навколо блокчейну та смарт-контрактів панує стільки «шуму», що губишся у здогадках. Однак це не означає, що ці технології не можна чи не потрібно застосувати.
Ірина Назарова,
ініціатор і програмний координатор KAD, керуючий партнер ENGARDE Attorneys at Law
У цьому році на Kyiv Arbitration Days зареєструвалася рекордна кількість учасників – 170 осіб з різних країн світу. Можна впевнено говорити про те, що KAD надійно завоював провідні позиції серед міжнародних конференцій у сфері арбітражу в Східній Європі. З ростом конференції міцніє також арбітражне співтовариство в Україні. Kyiv Arbitration Days став не лише майданчиком для обміну думками серед професіоналів сфери арбітражу, але й приводом об'єднати арбітражне співтовариство в Україні. До того ж в цьому році провідні юридичні фірми в арбітражі домовилися не проводити паралельних заходів та організували один спільний – Kyiv Arbitration Night. Я не знаю країну, де юридичний ринок зміг би уникнути паралельних заходів.
Флоріан Хаугендер,
партнер KNOETZL
Назвіть ТОП-3 основні проблеми, які створюють загрозу ефективності арбітражного процесу.
По-перше, це проблема виконання арбітражних рішень. Існує Нью-Йоркська конвенція, яка забезпечує глобальне визнання та виконання арбітражних рішень. Однак проблема в тому, що в деяких практиках чи юрисдикціях арбітражні рішення не виконуються або виконуються непослідовно (особливо арбітражні рішення проти держави чи державних юридичних осіб).
По-друге, арбітри мають зайняти рішучу позицію стосовно тактики затягування процесу з боку деяких сторін. Законодавство турбується про забезпечення обох сторін розумною можливістю для презентації своєї справи. Проте іноді право бути почутим неправильно використовується для виправдання затримок і тактики зриву процесу.
По-третє, вважаю, що головний челендж арбітражу – зберегти процес доступним для сторін. Як правило, арбітраж є ефективним з позиції коштів і часу, тому це не проблема, а основна перевага арбітражу. Однак проблеми створює ініціювання численних паралельних кримінальних, цивільних, адміністративних проваджень, що мають бути вирішені разом з арбітражем. Для сторони процесу занадто складно і дорого мати велику кількість розглядів справ паралельно з арбітражем.
Чим арбітражі відрізняються одне від одного в різних регіонах?
Я думаю, ми не можемо розрізняти регіони. Ми можемо розрізняти юрисдикції. Кожна з них має свою особливу судову систему та судову практику, так само й арбітражне законодавство. Я не можу сказати, що один регіон кращий чи гірший, ніж інший. Навіть серед основних арбітражних юрисдикцій, таких як Австрія, Швейцарія, Франція, Великобританія, є свої особливості процесу, які часто відрізняються через традиції. Арбітражним практикам рекомендується враховувати особливості інших юрисдикцій, якщо вони працюють в арбітражах поза межами юрисдикції своєї країни. Загалом, на мою думку, арбітражний процес як глобальне явище є ефективним способом вирішення підприємницьких спорів та найкращим методом вирішення економічних спорів.