Новий Кримінальний процесуальний кодекс України, який діє в нашій країні вже більше двох років, закріпив європейський підхід до кримінального судочинства. Але багато учасників судового процесу донині так і не змогли працювати по-новому. Такими словами заступник голови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Віктор Примаченко відкрив семінар «Особливості участі адвоката в суді на досудовому розслідуванні та в судовому провадженні у першій інстанції», організований Радою адвокатів Київської області 20 лютого цього року.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як зазначив пан Примаченко, на жаль, маємо не зовсім сприятливі умови для відправлення правосуддя. Як приклад цього, доповідач навів результати анонімного опитування серед суддів, проведеного 2007 р. У них запитали: «Що вам заважає ухвалювати виправдовувальні вироки?» Відповіді були такими:
- 231 суддя основною причиною, що заважає виносити їм виправдувальні вироки, назвали відсутність методичних рекомендацій та судової практики;
- 61 суддя – тиск органів прокуратури;
- 49 суддів – бажання зберегти хороші стосунки з органами прокуратури та слідства;
- 132 судді – негативну оцінку виправдувальних вироків з боку правоохоронних органів;
- 82 судді – негативну оцінку з боку своїх колег;
- 160 суддів – негативну оцінку виправдувальних вироків апеляційними і вищими судами.
«І жоден суддя як причину не назвав негативну оцінку з боку населення», – наголосив В. Примаченко. Але це було в далекому 2007-ому…Сьогодні ж, за його словами, ситуація змінилася, і багато суддів зауважують, що ухвалювати виправдовувальні вироки їм заважає негативне ставлення до них населення.
Також суддя нагадав положення КПК України, за якими адвокати мають керуватись, здійснюючи свою професійну діяльність. Це статті 22, 92, ч. 3 ст. 93.
З огляду на ці позиції участь адвоката в досудовому розслідуванні в суді має такі етапи:
– Участь адвоката в забезпеченні кримінального провадження як особи, яка оскаржує дії слідчого;
– Участь адвоката під час розгляду справи по суті (коли справа доходить до суду).
Щодо першого етапу, суддя охарактеризував участь адвоката у таких заходах забезпечення кримінального провадження, як тимчасовий доступ до речей і документів, арешт майна, затримання особи і запобіжні заходи.
Щодо такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тимчасовий доступ до речей і документів, В. Примаченко відзначив, що дуже рідко йому доводилось спостерігати, як адвокати користуються цією нормою КПК. Ще раз його слова підтвердила «статистика» серед учасників семінару, оскільки на відповідне прохання судді підняти руки тим, хто застосовує такий захід забезпечення кримінального провадження, – підняли кілька осіб. Така ситуація говорить про те, що адвокат на досудовому розслідуванні не працює. «Даремно ви не використовуєте цей механізм, адже його невикористання надалі може призвести до певних неприємностей у судових засіданнях», – наголосив суддя.
Модератор семінару також звернув увагу слухачів на те, що тимчасовий доступ до речей і документів як засіб забезпечення кримінального провадження може застосовуватися, зокрема, і під час розгляду справи по суті. Але тут є відмінність: у судовому засіданні адвокат повинен довести суду, чому та з яких причин, сторона не звернулася із цим клопотанням та не вирішила це питання на стадії досудового слідства.
Ще одним засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Тут новий КПК вводитьтаке поняття, як «спеціальна конфіскація» – примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна за умови вчинення злочинів, в яких фігурувала неправомірна вигода.
Щодо цього аспекту роботи адвоката, суддя радить звертати увагу на те, з якою метою накладається арешт на майно. Мета накладення арешту, за його словами, має дуже велике значення. «З огляду на те, яка мета накладення арешту, – можна робити подальші висновки: чи можна на це майно накладати арешт, чи є воно співрозмірним до, скажімо, забезпечення цивільного позову, чи може воно буде конфісковане тощо. Якщо санкція статті не передбачає конфіскації майна, то про яке накладення арешту, з метою забезпечення конфіскації, може йтися?», – наголосив пан Примаченко. Ще один важливий момент: ухвала слідчого судді щодо накладення арешту підлягає оскарженню, хоча дуже часто слідчі судді пишуть, що ухвала оскарженню не підлягає. Тут адвокат повинен перевірити цей момент.
Запобіжний захід є ще одним важливим засобом забезпечення кримінального провадження. Проблеми починаються тоді, коли, за словами судді, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Часто позиція адвоката обмежується словами «звинувачення прокурора є недостатньо аргументованими, тому прошу застосувати більш м’який запобіжний захід».А це, за словами доповідача, не є правильною та дієвою тактикою для захисника.
Справа прокурора при зверненні до слідчого судді – довести, що особа обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину та те, що мають місце ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Тому адвокат, висловлюючи свою позицію, повинен приводити свої докази на основі роботи та спілкування з клієнтом, а не наголошувати на тому, що звинувачення прокурора є недоведеними.