Нова процедура отримання даних з Whois Illustrative Disclosure Framework та процедури розгляду спорів ICANN; позовні вимоги у спорах про доменні імена в українських судах; як встановити належного відповідача в мережі Інтернет; ризики на перетині юрисдикцій при передачі авторських прав; правовий статус криптовалют у світі та Україні – це далеко не повний перелік питань, котрі обговорювали фахівці на Першій Конференції Асоціації правників України з ІТ права, присвяченій правовим аспектам діяльності ІТ-компаній, а також ІТ-питанням, з якими зіштовхується бізнес.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У якості доповідачів виступили провідні фахівці галузі – юристи, що практикують у сфері ІТ-права, керівники та менеджери ІТ-компаній.
Учасниками конференції стали представники провідних українських та закордонних компаній, діяльність яких пов’язана з використанням інформаційних технологій, юристи, які практикують та зацікавлені у розвитку сегменту ІТ, а також представники профільних асоціацій.
Так, цікавою була доповідь старшого юриста практики податкового та ІТ права АО Arzinger, члена фінансово-правового комітету Асоціації «ІТ України» Ольги Баранової, яка ознайомила учасників конференції з особливостями оподаткування постачання програмної продукції.
Тимчасово, з 1.01.2013р. по 1.01.2023 р., звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання програмної продукції. У даному випадку до програмної продукції належать: результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів, криптографічні засоби захисту інформації (п. 26-1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ).
Варіанти дистрибуції КП: у складі устаткування або на обладнанні; на знімних носіях інформації; через Інтернет (у т. ч. SAAS, PAAS).
Обговорюючи питання звільнення від відповідальності, пані Баранова звернулася до судової практики. Так, згідно з висновком ВГСУ, таке звільнення поширюється виключно на поставку результатів комп'ютерного програмування розробником ПП або іншою особою, якій належать виключні майнові права інтелектуальної власності на комп'ютерну програму.
Серед основних рекомендацій, експерт порадила ґрунтуватися на суті операцій. На етапі переговорів – кваліфікувати операцію для цілей оподаткування та залучати бухгалтера чи податкового юриста для вироблення позиції, згідно з позицією формулювання в договорі.
Не роялті єдиним…
Про особливості регулювання роялті за IT-продукти розповідала патентний повірений України, адвокат, керуючий партнер Патентно-юридичної агенції «Синергія» Вікторія Остапчук. Серед основних питань, патентний повірений виділила податкове визначення роялті, сутність поняття в контексті угод з IT-продуктами та варіанти договорів з комп'ютерними програмами, платежі за якими визнаються і не визнаються роялті, а також особливості оподаткування роялті тощо.
Так, за словами пані Остапчук, не вважаються роялті платежі, отримані:
- як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми, а її відтворення обмежено кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);
- за придбання примірників (копій, примірників) об'єктів інтелектуальної власності в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;
- за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності, або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного чи наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно з законодавством України.
Платежі підпадають під визначення «роялті», якщо надаються виняткові/невиключні майнові авторські права (ст. 15 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»): відтворення (напр., на сайті) ПЗ; переробка (модифікація), адаптація, доробка ПЗ; розповсюдження примірників ПЗ шляхом першого продажу (в електронному вигляді, на матеріальних носіях), відчуження шляхом продажу, прокату тощо; імпорт примірників ПЗ (імпорт – матеріальні носії); доведення до загального відома та інше.
За словами Вікторії Остапчук, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу з дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, яка має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу (ст. 103.3 ПКУ).
Електронні гроші: дозволити не можна заборонити
У свою чергу, керівник юридичного відділу MoneXy, член комісії з платежів Громадської ради НБУ Марина Масло розповідала учасникам конференції про перевагу електронних грошей та операцій з ними.
За словами юриста, електронні гроші – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає. Такі гроші є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується у готівковій або безготівковій формі та не мають власної внутрішньої вартості. До основних ознак електронних грошей відноситься те, що вони мають здатність до накопичення; виражені у певній валюті; приймаються як засіб платежу між особами; є зобов’язанням емітента; надходять в обіг лише після обміну на традиційні гроші; зберігаються в електронному вигляді або на фізичному пристрої (смарт‐карта, телефон чи комп'ютер тощо) або віддалено на сервері.
Як було зазначено, до основних нормативно-правових актів, котрі регулюють сферу обігу електронних грошей, належать: Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. №2346-ІІІ; Положення про електронні гроші в Україні; Постанова Правління НБУ від 04.11.2010 р. №481; Положення про порядок реєстрації платіжних систем, учасників платіжних систем та операторів послуг платіжної інфраструктури; Постанова Правління НБУ від 04.02.2014 р. №43; Директива щодо започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними; Директива Європейського Парламенту та Ради 2009/110/ЕС Про затвердження Переліку типових операцій з розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до пп. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 розд. V Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування; Постанова Правління НБУ від 15.11.2011 р. №400 тощо.
Аналізуючи сучасний стан оподаткування операцій з електронними грошима, доповідачка наголосила, що сьогодні Податковий кодекс не містить визначення «електронні гроші» та прямих норм щодо оподаткування операцій з електронними грошима. У зв'язку з цим на практиці виникають складнощі у визначенні природи операцій з електронними грошима. «Електронні гроші для фіскальних органів – незрозуміле явище, а все, що незрозуміле – легше заборонити. Торговцям на спрощеній системі оподаткування заборонено приймати електронні гроші, хоча саме такі торговці могли б стати рушійною силою для розвитку сфери електронних грошей», – нарікає Марина Масло.
На думку експерта, для покращення ситуації у цій сфері необхідно ввести визначення «електронні гроші» до Податкового кодексу України; визначити порядок оподаткування операцій з електронними грошима; додати до переліку операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, операції з електронними грошима, які здійснюють комерційні агенти емітента; дозволити торговцям на спрощеній системі оподаткування отримувати електронні гроші в якості оплати на рівні з готівкою та безготівковими грошовими коштами.