 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Завдяки співпраці Асоціації правників України, Вищого адміністративного суду України та Вінницького апеляційного адміністративного суду 19.06.2015 відбувся перший Міжнародно-правовий форум, учасники якого обговорили конкретні шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства з урахуванням правових стандартів, вироблених на загальноєвропейському рівні. Так, на початку заходу, голова ВААС Віталій Кузьмишин запросив присутніх долучитись до обговорення та зробити свій внесок у прогресивне майбутнє нової правової та демократичної держави України. У свою чергу Президент АПУ Денис Бугай, звернув увагу на те, що усі складові реформи: і прокуратура і адвокатура, і система виконання судових рішень є невід’ємними елементами правосуддя, а не просто суміжними інститутами, якими їх нарекли у процесі реформи. «Наш форум покликаний сприяти втіленню у життя необхідних реформ, стати майданчиком для вироблення відповідних рекомендацій, спрямованих на забезпечення надійного захисту прав громадян, що дасть змогу підняти рівень адміністративної юстиції в Україні», – зазначив він.
Також про важливість комплексного підходу до реформування зазначив і суддя ВАСУ Михайло Цуркан. «Правова реформа не має обмежуватись лише судовою системою – позитивні зміни мають охопити всі елементи правової системи», – зазнчив доповідач. Перший голова Вищого адміністративного суду України, а нині суддя Конституційного Суду України Олександр Пасенюк, говорив про важливість існування адміністративних судів. На його переконання, створення системи адміністративних судів близько 10 років тому, стало одним із найвдаліших елементів судової реформи за роки незалежності в Україні.
Депутатський тиск
Під час дискусії щодо реформи судової системи член Правління АПУ Володимир Кравчук, як член Конституційної комісії, представив основні принципи, навколо яких будуватиметься реформа судової системи: деполітизація, підвищення кваліфікаційних вимог до суддів, збільшення гарантій суддівської діяльності тощо. Зазначимо, що тема деполітизації є вкрай важливою, оскільки останні тенденції свідчать про те, що деякі народні депутати шантажують суддів, погрожуючи, що їх не буде обрано, незважаючи на той факт, що суддя має як і передбачено законом, відповідну рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. І хоча про це відкрито не хочуть говорити ані судді, ані самі народні обранці, проблема є. Так, завдяки останнім змінам, у разі, якщо у сесійній залі під час голосування тому чи іншому судді не вистачило голосів, це є підставою для внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення такого судді, що по суті є неприпустимим та необґрунтованим у нинішніх реаліях. А отже, питання стоїть досить гостро: або держава захистить суддів, або народні депутати й надалі керуватимуть суддями задля власних корисних інтересів, безцеремонно порушуючи гарантії суддівської незалежності з одного боку, а з іншого, розповідаючи балачки про важливість і необхідність очищення судової влади. Власне, не для кого не секрет, що так звана люстрація суддів перетворилася на елементарне їхнє залякування та важіль тиску, а не на той інструмент, який має підвищити на практиці авторитет судової влади.
Закордонні гості, зокрема, з міста – побратима Вінниці, польського м. Кельце, поділилися власним досвідом імплементації європейських стандартів у своїй країні. Примітно, що у складі польської делегації були не лише судді, але й прокурор та юрисконсульт. «У Польщі є прислів’я, якщо в одні двері суду входить політика, то справедливість виходить в інші», – це висловлювання судді окружного суду м. КельцеЯна Клоцека дуже влучно відображає ситуацію, що склалася навколо правосуддя в Україні. Водночас, як мінімум це свідчить про те, що не лише Україна має певні проблеми у роботі судової системи.
Приватне виконання як панацея
Однак глобальне невиконання судових рішень насправді дуже нівелює українське правосуддя. Через це, власне, забезпечення виконання судових рішень та запровадження інституту приватних виконавців вже стало невід’ємною складовою усіх дискусій у сфері реформи системи правосуддя. Так, модератор панельної дискусії, керуючий партнер LCF Анна Огренчукзвернула увагу присутніх на те, що рівень довіри до судів прямо пропорційний виконанню судових рішень, адже саме це питання є одним із найпоширеніших підстав звернень громадян України за захистом прав, свобод та інтересів до Європейського суду з прав людини. Зі свого боку, член Ради Комітету АПУ з конкурсного права Юліан Хорунжий, як один з авторів відповідного законопроекту, представив напрацювання професійної спільноти у сфері приватного виконання рішень та висловив сподівання, що вже восени Закон України про приватних виконавців може увійти до нашої правової дійсності.
Про проблематику виконання судових документів розповів і адвокат Андрій Авторгов, який також активно бере участь у дослідженні зазначеної проблеми. Так, за його словами, відповідно до статистичних даних, за 16 років існування Державної виконавчої служби її діяльність не досягла показників ефективності, характерних для розвинених країн. «Робота служби викликає численні нарікання як з боку громадян, так і з боку юридичних осіб-стягувачів, оскільки отримати присуджені кошти або майно досить складно. Відсоток реального виконання судових рішень катастрофічно низький, виконавча служба корумпована та забюрократизована, погано матеріально забезпечена, заробітна плата державного виконавця жалюгідна, а робота – напружена і конфліктна. До того ж у державного виконавця на виконанні можуть перебувати виконавчі документи із стягнення мільйонних сум, а у відділі примусового виконання рішень – мільярдних. Чи будуть вони стягнуті, залежить від оперативності та сумління цього державного службовця», – зазначив під час доповіді пан адвокат. Також, на його думку, культура підкорення судовому рішенню в Україні досить низька. «Навіть державні органи та їхні посадові особи, програвши у суді, оскаржують, вочевидь, справедливе рішення аж до останньої інстанції та всіляко ухиляються від його виконання. Годі й казати – більшість рішень про стягнення коштів, зобовʼязання боржника вчинити певні дії або утриматися від їхнього вчинення виконуються примусово. Зважаючи на ці чинники, середнє річне навантаження на одного державного виконавця становить декілька тисяч проваджень», – наголосив доповідач.
На підтримку системи приватного виконання рішень виступив і представник Групи Світового банку Євген Рокитський, який зазначив, що така реформа, на думку СБ, може стати один із ефективних інструментів виходу України з фінансової кризи.
Про основні аспекти реформування прокуратури, адвокатури та системи безоплатної правової допомоги говорили Президент АПУ Денис Бугай, голова Відділення АПУ у м. Києві, заступник голови Консультаційної ради при ГПУ Сергій Гребенюк, член Правління АПУ Артем Стоянов та директор Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України Андрій Вишневський.
Судити по-новому
Заключною стала четверта сесія форуму на тему: «Судова практика», модератором якої була заступник голови ВААС Жанна Мельник-Томенко. Під час панельної дискусії спікер Олена Волянська, старший юрист LCF, розповіла про хід судових «баталій» в українських судах та навела багато цікавих прикладів з судової практики. Так, розповідаючи про перші підсумки роботи судів після чисельних змін до законодавства на хвилі очищення судової влади, пані Волянська зазначила, що за 2015 р., з набуттям чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» Верховний Суд України одержав процесуальну компетенцію самостійно вирішувати питання прийнятності справ до провадження. У нових умовах Верховний Суд України працює вже два місяці, але за цей час (станом на 27.05.2015) вже подано 2576 заяв про перегляд найвищим судовим органом тих рішень, які прийняті касаційними судами. Водночас було зазначено, що, незважаючи на те, що ВСУ здійснює самостійно допуск справи до провадження лише 3 місяці, за цей час подано вже декілька тисяч заяв про перегляд судових рішень і провадження в них відкриті або відмовлено у допуску. Так, за словами юриста, аналіз ухвал ВСУ про відкриття провадження у справі та ухвал про відмову у допуску дає змогу вже сьогодні окреслити певні проблемні питання.
По-перше, це невмотивованість ухвал про відмову у допуску. Так, у більшості випадків мотивування відмови у допуску справ до провадження Верховним Судом України звучить так: «Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що подана заява не обґрунтована доданими до неї доказами».Які конкретно обставини є необґрунтованими або чому в доданій до заяві судовій практиці правовідносини не є подібними зі справою, про перегляд якої подається заява, колегіями зазвичай не уточнюється.
По-друге, невмотивованість ухвал про відкриття провадження у справі, якщо заявник вказує декілька підстав для перегляду. Тобто під час подання заяви про перегляд судових рішень заявники часто намагаються вказати всі можливі підстави для перегляду, не всі з яких відповідно до вимог чинного законодавства, у дійсності є підставами для відкриття провадження у справі. Однак суди зазвичай у таких випадках, відкриваючи провадження у справі, не конкретизують, за якою саме підставою таке провадження відкривається.
По-третє, безпідставний допуск. Статус Верховного Суду України як найвищого органу в системі судів загальної юрисдикції України, який забезпечує єдність судової практики, передбачає перегляд судових рішень виключно на підставах, у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Тобто, повноваження ВСУ щодо перегляду судових рішень мають забезпечити виключно єдність судової практики, а не передбачити можливість фактично другого касаційного розгляду. Однак на сьогодні спостерігається тенденція, за якою ВСУ намагається переглянути навіть ті судові рішення, процесуальних підстав для перегляду яких немає, зазначила доповідач.
На завершення заходу Голова ВААС Віталій Кузьмишин узагальнив, що для вдалого здійснення національної правової реформи в Україні безцінним є позитивний досвід представників судівництва та прокуратури близької нам по духу Польщі. Корисними стануть висловлені пропозиції європейських експертів, варто також враховувати перехресні думки висококваліфікованих суддів і позиції провідних правників України. Тому Віталій Кузьмишин сподівається, що різноплановий обмін думками на форумі допоможе законотворцям віднайти конкретні шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства, та сприятиме його ефективним змінам.