Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, притаманний виключно цьому виду судочинства, сьогодні викликає чимало дискусій серед фахівців. Думки представників юридичної спільноти в цьому питанні розділилися: одні вважають, що офіційне з’ясування обставин повинен і надалі функціонувати як важливий принцип адміністративного судочинства; на думку інших – такий інститут має бути вилучений з українського законодавства, оскільки на практиці дозволяє суддям на свій розсуд застосовувати це поняття у процесі розгляду справ. Про це йшла мова під час круглого столу на тему: «Зміни до КАСУ: пропозиції суддів та громадськості», організованого Окружним адміністративним судом міста Києва. Участь у заході взяли науковці, адвокати, експерти та представники громадськості, які висловили власні думки щодо внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України та обговорили вже запропоновані зміни.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Залишити на користь особи!
Відповідно до однієї з пропозицій, ст. 10 КАСУ (диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі) пропонується викласти у наступній редакції: «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим згідно з цим Кодексом, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, котрі не мають процесуальної дієздатності.
У випадках та порядку, передбачених цим Кодексом, суд вживає заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи від суб’єкта владних повноважень.
Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази від суб’єкта владних повноважень, яких, на думку суду, не вистачає».
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Володимир Донець вважає, що інститут офіційного з’ясування обставин справи поки повинен залишитися в адміністративному судочинстві, принаймні, доки адвокатура та інститут представництва не почнуть відповідати європейським світовим стандартам судочинства. «Усі ми знаємо, що адвокати тільки зараз стають тими адвокатами, якими вони повинні бути. Тому ми вважаємо, поки відбувається становлення судової системи, офіційне з’ясування обставин справи повинне залишитися в законодавстві. Втім, на думку науковців, розробників кодексів та більшості наших колег, з якими ми обговорювали це питання, інститут представництва повинен працювати виключно на користь особи», – зазначає пан Донець.
Суперечність принципів
У свою чергу, радник судової практики ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери» Арсен Мілютін вважає, що існує певна суперечність між принципом доказування, який покладає на державний орган обов’язок доведення правомірності свого рішення, та принципом офіційного з’ясування обставин справи, який на практиці зводиться до того, що суддя стає на бік державних органів та починає з’ясовувати, які недоробки є в останніх.
«Тобто, з одного боку, приватна особа, яка звертається до суду, знаходиться у більш привілейованому становищі. Я вважаю, що це розумно й доцільно, оскільки КАСУ спрямований саме на захист приватної особи від державного апарату, який має усі важелі та фінансові можливості, щоб розтоптати приватну особу. З іншого боку, у більшості справ, з якими ми стикаємося, фактично все зводиться до того, що державний орган нічого не робить для свого захисту, а просто подає щось незрозуміле на підтримку своєї позиції, яка дуже слабка. Зрозуміло, ніякої змагальності у таких випадках не виникає. Суддя починає захищати державу, вимагає якісь докази, котрі держава, в особі органу який захищається, не надала у своїх запереченнях. Виникає питання: чому суддя має захищати державний орган, який не належним чином ставиться до захисту своєї позиції? Я вважаю, що є однозначна суперечність між цими двома принципами, двома ідеями. Де-факто (а я маю досить великий досвід в адміністративних процесах) все зводиться до того, що більшість суддів стає на бік офіційного з’ясування обставин справи, аніж на бік принципу доказування. Тому я вважаю, що цей принцип – недоречний. В КАСУ треба залишити диспозитивність, змагальність та рівність сторін, а тягар доказування покласти на державний орган, тому що він є ініціатором», – резюмував пан Мілютін.
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Марина Бояринцева пояснює подібну позицію суддів вимогами вищих судів з’ясування суддями всіх обставин. «Мені, як судді, не подобається виконувати слідчі дії, фактично виконуючи чужу роботу. Але така позиція судді викликана не нормами чинного КАСУ, а позицією вищестоящих інстанцій, які вказують на необхідності дослідження певних доказів. Проте нова редакція кодексу, на мою думку, все ж таки не досить вдало висловлена щодо можливості витребування доказів», – констатує суддя.
Нагадаємо, нещодавно було створено робочу групу з розробки проекту змін до Кодексу адміністративного судочинства України. Судді Окружного адміністративного суду міста Києва, які увійшли до складу робочої групи, закликали всіх охочих долучитися до цього процесу. Після систематизації отриманих пропозицій Окружний адміністративний суд міста проводить заходи щодо обговорення узагальненого проекту змін до Кодексу адміністративного судочинства України.