10 листопада 2015, 15:55

Держава й арбітраж

Опубліковано в №45 (491)

Христина Венгриняк
Христина Венгриняк експерт з юридичних питань електронного документообігу Intecracy Deals

Активну роль держав і державних підприємств у сфері міжнародного арбітражу обговорювали 04.11.2015 р. уКиєві на однойменній конференції, організованій юридичними фірмами «Arzinger» та «Shearman&Sterling».


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Як зазначив Маркіян Мальський, партнер АО «Arzinger», керівник практики альтернативного врегулювання спорів, захід пройшов на найвищому рівні та привернув неабияку увагу громадськості. «Вперше у проведенні заходу вдалося об'єднати зусилля багатьох світових арбітражних організацій. Конференцію відвідало близько 80 людей, і усі відзначали, що це було одне з найкращих зібрань щодо арбітражу в Україні за останні кілька років. Спільно з колегами ми системно працювали над змістовим наповненням, і це дало свої блискучі результати: захід відвідали провідні світові експерти, значна кількість інхаузів українських компаній, представники влади», – прокоментував пан Мальський. За його словами, для України арбітраж із залученням держав та державних підприємств зараз є найгарячішою темою для обговорень. «Юридична спільнота активно працює над вирішенням найскладніших проблем у цій сфері. Ми всі мусимо усвідомлювати, що сучасна ситуація кидає виклик усій системі міжнародного права. Відтак, Україна на світовій арені неодмінно здійснить свій вклад у розвиток сучасної історії міжнародного права», – додав керівник практики альтернативного врегулювання спорів АО «Arzinger».

Марк Макнейл, партнер «Shearman&Sterling» навів приклади представництва держави в інвестиційному арбітражі. За його словами, у держави є ряд привілеїв перед приватними компаніями в міжнародному арбітражі, які вона може використовувати.

Ірина Мудра, директор департаменту реструктуризації та стягнення заборгованості АО «Ощадбанк» вважає, що інхауз повинен бути залучений до процесу прийняття рішень менеджментом компанії. Не секрет, що в Україні політика впливає на бізнес діяльність і деколи рішення можуть бути скоріше політично вмотивовані, а не раціональні. Тоді юрист повинен попередити про юридичні ризики та,можливо, змінити рішення менеджменту.

Стосовно питання вибору зовнішнього радника державною компанією, пані Мудра вважає, що важливо знати, який радник буде притягнутий до справи. «Репутація юрфірми – це добре, але цього недостатньо для вибору», – зазначила представник «Ощадбанку». В той же час вона вважає, що позиція зовнішнього радника у справі, в основному,повинна збігатися з позицією інхауса, але, можливо, не бути її копією. Корпоративний юрист має почувати себе комфортно з зовнішнім юридичним радником. «Між ними має бути добра хімія. Ці дві людини – головні персони, які відповідатимуть за результат перед менеджментом компанії», – вважає пані Мудра.

За її словами, як у державної компанії в «Ощадбанку» немає багато справу міжнародному арбітражі. В той же час пані Мудра зауважила, що ціна на юридичні послуги для державної компанії важлива, оскільки у них обмежений бюджет.

Про проблеми міжнародного арбітражу в Україні розповіла Тетяна Сліпачук, партнер, керівник практик міжнародної торгівлі та міжнародного арбітражу «SayenkoKharenkо». За її словами, держава Україна має не достатнього досвіду в міжнародному комерційному арбітражі та у транскордонному вирішенні спорів. Це,насправді, погано в ситуації, коли державі доводиться зіштовхуватися з міжнародним арбітражем.

Пані Сліпачук звернула увагу на те, що в Україні немає розвиненої правової доктрини. Вона вважає, що законодавчі акти мають враховувати також будь-які ризики для держави чи держкомпаній, які можуть бути якось втягнуті в арбітражні процедури. Коли ті чи інші положення можуть бути розглянуті з цієї точки зору. Серйозно зіткнулися з цією проблемою, коли сталась ситуація з Російською Федерацією і Кримом. Український парламент отримав досить специфічну ситуацію з тиском часу, тиском обставин і це спричинило значний вплив на те, що ми матимемо.

За словами Т. Сліпачук, у конфлікті з Росією важливе значення мають такі маленькі деталі як, наприклад, дата окупації півострова. Є багато речей, про які навіть не задумуються, і це не ситуація зараз, це щоденна практика.

Ще однією проблемою пані Сліпачук назвала відсутність офіційного перекладу конвенцій. Ми користуємось російським або неофіційним перекладом.

Говорячи про гнучкість діяльності в арбітражному процесі, експерт заявила, що приватні сторони є більш гнучкими в тому, що треба зробити. Вони легко вирішують використовувати різні інструменти. Це не можливо для держав чи державних компаній. «Я знаю, як важко для радників держав чи держкомпаній приймати рішення, оскільки вони знаходяться під дією відповідних інструкцій чи регулятивних актів. Гнучкість – це величезна перевага у транскордонному вирішенні спорів», – вважає пані Сліпачук.

У той же час вона висловила цікаву позицію стосовно вибору зовнішнього радника, можливості інхауза розуміти процедури та передбачити можливий міжнародний арбітраж у контракті.

Якщо ми говоримо про міжнародні корпорації, то вони зобов’язані міжнародними контрактами та користуються послугами в юридичних рамках різних партнерів. Для українських інхаузів є інша проблема – нестача доступу до інформації, брак практики та розуміння, що треба робити.

«Це не брак професіоналізму, а нестача практики. Це дуже важливо», – вважає експерт. Також вона зауважила, що важливою є можливість діяти протягом процедури. Держава не має необхідного рівня гнучкості, щоб дуже легко переходити від одних процедур до інших.

Пані Сліпачук заявила, що коли бюджет держави формується, вона повинна враховувати, що в конкретних ситуаціях (особливо для України)їм потрібна певнасума коштів для міжнародних спорів. Це частина сьогодення, щоб активно брати участь.

Стосовно юридичних радників, вона заявила; «Держава має зрозуміти, що консультанти роблять специфічну експертизу з Міністерством юстиції, з Міністерством закордонних справ, представляючи державні інтереси у закордонних юрисдикціях. Юристи мають відвідувати тренінги, конференції. Щоб мати відповідний рівень досвіду їм необхідна можливість співпрацювати з іншими країнами-колегами».

«Я хочу, щоб представники влади давали можливість, щоб ваші юристи обирали,що їм робити. Вони використовують високий рівень стандартів і професійної етики, а тому самі можуть вирішувати чи потрібна їм допомога або співпраця з іноземними юристами, в якій манері та як», – заявила пані Сліпачук.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати