 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Розмови та дискусії про важливість і необхідність запровадження в нашій країні інституту банкрутства фізичних осіб в юридичному експертному середовищі точаться вже не один рік. Правда, відповідь на питання, чому в нас досі немає відповідного закону, залишається без відповіді. Але не все так сумно, як здається. 14.07.2015 у Верховній Раді зареєстрували проект закону №2353а «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом». Як зазначається в пояснювальній записці до документа,основною його метою є запровадження добре виписаної процедури врегулювання заборгованості фізичних осіб за договорами з різними категоріями кредиторів – банківськими і кредитними установами, житлово-комунальними підприємствами тощо.
Автори законопроекту пропонують створити окрему систему регулювання специфічних правовідносин, пов’язаних з заборгованістю, яка діятиме поруч із системою банкрутства юридичних осіб і підприємців.
Справи про банкрутство фізичної особи, відповідно до запропонованого проекту закону, мають розглядатися господарським судом за місцем проживання фізичної особи. Це надасть можливість забезпечити професійний розгляд такої специфічної категорії справ, про що свідчить вітчизняний досвід.
Ініціаторами законопроекту пропонується впровадження двох типів процедур – судових та досудових, що надасть більше можливостей для учасників таких правовідносин обрати найкращу форму врегулювання заборгованості фізичної особи. Передбачено дві судові процедури: реструктуризація боргів боржника й задоволення вимог кредиторів. Звісно, це відповідатиме найкращій світовій практиці регулювання зазначених правовідносин. Мирова угода, представлена у законопроекті як інститут процесуального права, метою якої є припинення судового розгляду справи шляхом досягнення домовленості сторонами справи.
Презентації та обговоренню зазначеного законопроекту був присвячений круглий стіл, організований 5 жовтня комітетом міжнародного права Асоціації адвокатів України. Проект закону презентував один з його авторів – народний депутат України Руслан Сидорович. «Безумовно, банкрутство фізичної особи докорінно відрізняється від банкрутства юридичної особи. Цей інструмент працює в усіх країнах з розвиненою ринковою економікою. Ми проаналізували законодавство Польщі, Болгарії, Німеччини, США та інших країн, намагаючись узяти їх найкращі напрацювання з урахуванням того, що зможе працювати у нас і не викликати суспільний протест», – зазначив нардеп.
За його словами, прийняття зазначеного закону є надважливим кроком у контексті реформування системи виконання судових рішень: «У цій ситуації необхідно подумати, яким чином можна запровадити механізми досягнення суспільного балансу. Будь-яка законотворчість повинна більш якісно регулювати ті чи інші суспільні відносини, допомагаючи підтримувати баланс інтересів у суспільстві. Більша частина боргів в Україні – це борги перед банками, в тому числі й фізичних осіб. Тому треба створити механізм, який допоміг би збалансувати відносити між кредиторами та боржниками. Саме цей закон, на нашу думку, допоможе забезпечити цей баланс».
У зазначеномузаконі передбачено більше переваг для боржника, аніж для кредитора: «В цьому документі боржників ми розділили на дві основних категорії: просто боржники та боржники, які є власниками єдиного житла. Адже запроваджуючи ефективну систему виконання судових рішень, ми, очевидно, не повинні створювати в країні армію безхатченків. Це викличе суспільну напругу, від якої усі тільки програють. Цей закон спрямований на підтримку добросовісного боржника, який не здається, а докладає певних зусиль для того, щоб його не визнали банкрутом», – додав пан Сидорович.
«Ми дуже довго дискутували над питанням, які наслідки настануть для фізичної особи після визнання її банкрутом. Проаналізувавши практику багатьох країн, вирішили обмежитись одним – внесення фізичної особи у відповідний реєстр, який планується зробити повністю відкритим. У цьому випадку контрагент (майбутній роботодавець чи той, хто спілкуватиметься з такою людиною) щонайменше захоче зрозуміти, яким чином людина дійшла до такого результату. Тому, ми переконані, що цей невеликий момент буде досить потужним стимулом, аби такі фізичні особи-боржники намагалися уникнути потрапляння до цього реєстру», – пояснив депутат.
Також, нардеп повідомив, що під час підготовки законопроекту розробники зіткнулись з кількома проблемними питаннями. Наприклад, що робити з тими боржниками, які мають тільки одне житло. Зокрема, згідно з польським законодавством, боржнику відшкодовують вартість дворічної оренди житла, щоб після процедури визнання її банкрутом можна було «прийти до тями». За словами Руслана Сидоровича, в законопроекті передбачена можливість купівлі меншого та дешевшого житла, але це питання для дискусії.
Ще одна проблема – банківські рахунки. А саме, яким чином арбітражний керуючий може вияснити цю інформацію, не порушуючи фундаментальний принцип банківської таємниці. «Однозначно,нонсенсом є застосування до фізособи процедури банкрутства, а в іншому банку у нього на рахунку лежить мільйон доларів. Тут має бути встановлена процедура доступу, що гарантуватиме відсутність зловживань зі сторони арбітражного керуючого з одного боку та боржника – з іншого», – додав він.
«Законопроект,звісно,є досить суперечливим», – зауважив Юліан Хорунжий, член правління Асоціації правників України, партнер ЮФ «Аріо Кепітал Груп», який також брав участь у підготовці проекту закону. Та він переконаний, що з прийняттям зазначеного документу кількість виконаних судових рішень у цій сфері значно збільшиться, і тому, готуючи законопроект, велику роль виділили забезпеченню прав боржника, надавши йому можливість після відкриття виконавчого провадження жити далі. «Шкода, що не всі наші пропозиції потрапили у проект закону. Наприклад, ми передбачали, що процедуру так званої ліквідації можна було провести лише у двох випадках: коли про це просить сам боржник на стадії порушення справи, і коли процедура ініційована боржником, однак план реструктуризації боржник не зміг провести через суд». Також важливим є те, що якщо особа буде визнана банкрутом, то вона не обов’язково буде позбавлена єдиного житлового приміщення: «Якщо особа виплатить понад 50% заборгованості, суд може вилучити її об’єкт нерухомості з так званої ліквідаційної маси». Дуже важливим, за словами Юліана Хорунжого, є те, що після провадження у справі про банкрутство щодо фізичної особи, припиняється нарахування відсотків. Навіть після затвердження плану реструктуризації відсотки не нараховуються, тобто людина чітко розуміє суму, яку вона повинна вносити щомісяця.
Коментар:
Катерина Власюк, керуючий партнер Юридичної компанії «AVG group», голова комітету з міжнародного права Асоціації адвокатів України
Можу сказати, що цей законопроект викличе в суспільстві певний резонанс, оскільки існують різні думки щодо необхідності його ухвалення. Інститут банкрутства фізичних осіб є новацією для українського законодавства, хоча це питання вже кілька років поспіль обговорюється у правових колах. На мою думку, головне завдання законопроекту – надати можливість «добросовісному боржнику» провести реструктуризацію своїх боргів та розпочати нове життя. У цьому законопроекті прописані запобіжники, які дозволять уникнути деяких зловживань, зокрема – це неможливість розпочати повторну процедуру банкрутства менше ніж за 5 років після закінчення попередньої, а також можливість проведення спрощеного порядку у випадку наявності лише одного кредитора, коли боржник помирає або у випадку наявності у боржника коштів лише на покриття судового збору. Враховуючи, що вартість судових витрат з 01.09.2015 зросла, прийняття цього закону, можливо,сприятиме веденню переговорів та досудовому врегулюванню спорів у разі, якщо єдиним кредитором є банк, який буде більш гнучким до поступок клієнту.
Підсудність вказаних справ визначена в господарських судах, хоча, можливо, порушене питання частково буде передано на розгляд до судів загальної юрисдикції з встановленням межі за сумою заборгованості.
Є окремі статті щодо проведення процедури банкрутства фізичних осіб – підприємців, осіб які зайняті у сільському господарстві та у разі смерті боржника.
Боржник повинен надати повну та правдиву інформацію про наявні боргові зобов’язання, оскільки ненадання такої інформації повною мірою або її спотворення буде приводом для закриття процедури банкрутства.
Одночасно з порушенням провадження, у справі про банкрутство запроваджується мораторій на задоволення вимог кредиторів, нарахування відсотків за кредитом та наявних виконавчих проваджень.
Окрім того, з ухваленням цього закону, доведеться вносити зміни у деякі нормативні акти та положення про припинення зобов’язань.
У зазначеному законопроекті його розробники намагались поєднати європейський досвід та українські наслідки економічної кризи 2008 р., після якої досить суттєвий відсоток українців у працездатному віці від 30 до 40 років стали заручниками валютних кредитів.