Про практичні аспекти застосування вітчизняних антикорупційних законів правники, представники бізнесу та керівництво Мін'юсту говорили під час панельної дискусії, організованої адвокатським об’єднанням Arzinger, що відбулася 13.02.2015 р. у Києві. Участь у заході від міністерства взяли міністр юстиції України Павло Петренко та перший заступник міністра Наталія Севостьянова.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Визначення кінцевих вигодоодержувачів: теорія і практика
Починаючи експертне обговорення, партнер, керівник практики корпоративного права та M&A адвокатського об’єднання Arzinger Анна Зоря спершу нагадала про минулорічне прийняття і вступ у силу (з кінця листопада 2014 р.) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» №1701-VII від 14.10.2014 р., відповідно до положень якого, як зазначила юрист, компанії сьогодні, незважаючи на те, в якій формі вони існують, мають прийти до реєстратора і розкрити, хто є їхнім кінцевим бенефіціаром бізнесу.
«Насправді цей Закон викликає дуже багато питань, але ця тема не нова і існувала до вступу в силу цього закону і компанія, яка хотіла створити свій бізнес і відкрити свої данні, мала розкрити таку інформацію про кінцевих вигодоодержувачів реєстратору», - зазначила А. Зоря. Проте, за її словами, державного реєстратора не цікавлять самі нюанси подання такої інформації, тобто фактично компанія може вказати будь-яку особу без надання відповідних підтверджувальних документів.
До того ж, як було зазначено, з прийняттям нового Закону підхід до цієї процедури змінився: така інформація має бути надана не тільки на етапі створення компанії, а на етапі її життєдіяльності. Тобто юрист наголосила на тому, що якщо директор української компанії знає, що змінюється кінцевий вигодоодержувач його бізнесу, він має цю інформацію довести до реєстратора і, крім того, всі ті компанії, про яких немає даних у реєстратора, мають подати такі данні про кінцевих бенефіціарів. Самі такі норми, наголосила пані Зоря, були прийняті в пакеті антикорупційного законодавства. «Це один із законів, який спрямований на боротьбу з корупцією, на відкриття інформації про осіб, які можуть бути якось пов’язані з злочинною діяльністю. Раніше це існувало в антимонопольному законодавстві, у банківській сфері», - нагадала керівник практики корпоративного права та M&A адвокатського об’єднання Arzinger.
Проте юрист зазначила, що інформація, яку раніше надавав державний реєстратор, не була публічною. «Новий Закон, який вступив у силу, каже, що така інформація є публічною, тобто «для загального доступу». Як це буде на практиці, ніхто не знає. Де вона буде публічною? В якому джерелі можна знайти цю інформацію? Поки що такого інструменту немає, також невідомо, коли і в якому вигляді можна буде знайти таку інформацію», - наголосила пані Зоря.
Водночас, за її словами, якщо аналізувати практику іноземних країн, це досить принциповий момент у США, Англії та інших європейських країнах, тому що країни між собою не можуть зрозуміти, чи робити цю інформацію публічною, чи ні. Це відбувається тому, що вони мають побоювання щодо рейдерських атак.
«В Україні ми пішли вперед. Ми перша країна в світі, яка сказала, що такий реєстр має бути публічним, тобто будь-хто може переглянути таку інформацію. Другим питанням у цього випадку є те, наскільки така інформація є правдивою», - наголосила керівник практики корпоративного права та M&A адвокатського об’єднання Arzinger.
До того ж, за словами юриста, Закон щодо кінцевих вигодоодержувачів має ряд важливим норм про розкриття такої інформації. «Ви маєте розповісти, хто є власником вашої компанії, хто є кінцевим бенефіціаром, враховуючи всю структуру власності», - повторює А. Зоря. У такій ситуації, за її словами, державний реєстратор користується шаблоном заяви, яка використовувалася ще дія норм чинного Закону, із доданням додаткової графи про вказівку певного бенефіціара і все. Ніяких додаткових підтверджувальних документів у цій ситуації державний реєстратор не вимагає, чому вказана саме ця конкретна людина. Водночас правник наводить приклад з власної практики, коли на підтвердження такої вказівки особи кінцевим бенефіціаром, державний реєстратор просто відмовився ці документи брати, посилаючись на те, що Міністерство юстиції не надало ніяких роз’яснень з цього приводу.
Водночас, як зазначає правник, Закон містить дуже розмиті норми про визнання кінцевого вигодоодержувача. «По-перше, це критерій осіб, які володіють 25+1% у компанії; по-друге, незважаючи на те, має чи не має ця особа 25% у компанії, але володіє вирішальним впливом. Проте коли Закон розповідає, що таке вирішальний вплив з погляду законодавця, це визначення досить неточне», - зазначила А. Зоря. Крім того, за її словами, є проблема з недостовірною інформацію про таких кінцевих вигодоодержувачів та відповідальністю за неподання взагалі чи подання недостовірної такої інформації тощо.
Позиція Мін'юсту щодо Закону №1701-VII
Водночас, за словами міністра юстиції України Павла Петренка, з норм зазначеного вище Закону випливає досить багато проблем. «Щодо Закону з розкриття інформації про кінцевих вигодоодержувачів, то тут ми насправді є одними із лідерів з погляду законодавства серед європейських країн. Ми чи не єдині, хто ввели таку норму. Ми пілотна країна, хто запровадив такі положення. Але я не виключаю, що під час його застосування будуть виявлятися багато неточностей, і вони є абсолютно слушними, але, думаю, те, що ми цей процес започаткували, є позитивним», - прокоментував ситуацію очільник Мін'юсту.
До того ж «що стосується відкритості інформації, то наразі всі ті компанії, які реєструються у поточному році, подають таку інформацію, і вона поки що технічно вноситься до реєстру в вигляді приміток». Це пов’язано з тим, що сам реєстр ще неспроможний вносити таку інформацію до окремий розділ. «Ми плануємо до закінчення 6-місячного строку, який був Законом встановлений для компаній, вдосконалити реєстр, щоб ця інформація потрапила до окремого розділу і могла автоматично оброблятися як реєстратором, так і отримуватися тими особами, які будуть робити виписку з реєстру», - сказав посадовець.
Водночас, якщо йдеться про цілі Закону, то, за словами П. Петренка, «інформація про кінцевих бенефіціарних власників більше потрібна саме в форматі боротьби з корупцією». «Основна ідея депутатів, які лобіювали ці положення цього Закону, полягала в тому, щоб все таки мати хоч якийсь механізм контролю тих компаній, які беруть участь у державних закупівлях, для того щоб відслідковувати їхню можливу причетність до чиновників з іншого боку державної служби», - зазначив чиновник.
Крім того, на його погляд, наразі це поки що теоретична дискусія. «Ми побачимо реальну картинку після того, як запрацює повноцінно наше антикорупційне законодавство, зокрема і щодо моніторингу стилю життя чиновників, коли повноцінно запрацює Закон про Антикорупційне бюро. І там же на практиці ми побачимо, наскільки вони зможуть використовувати положення цього Закону. На сьогодні всі ті компанії, які реєструються подають інформацію про кінцевих бенефеціарів, ця інформація вносять до реєстру», - констатував П. Петренко. При тому, за словами міністра, відповідальність за недостовірність поданої інформації буде встановлюватися у межах окремих кримінальних проваджень, при тому що закон презюмує законність дії того уповноваженого представника, який подає такі документи на реєстрацію.
«Цей Закон ми побачимо реально в роботі уже через декілька місяців, коли будуть повною мірою працювати антикорупційні органи. Закон переважно спрямований не проти приватного сектору, а проти державних службовців, до того ж найвищої категорії, які потрапляють під юрисдикцію нових антикорупційних органів. Час покаже. Ми розуміємо, що якщо ці норми не будуть ефективними, Закон буде змінюватися», - констатував керівник Мін'юсту.