Захищаючи Україну з першого дня повномасштабного вторгнення росії, 9 лютого загинув наш друг, воїн 58-ї бригади та журналіст «Юридичної Газети» Олексій Борис. Він працював у газеті з весни 2021 року, раніше був на посаді Paralegal в Arzinger.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Редакція «Юридичної Газети» поділилася спогадами про Героя:
Олена Осмоловська, генеральна директорка, т.в.о. головного редактора:
«9 лютого загинув наш журналіст Олексій Борис. Йому було 27 років. Ще до повномасштабного вторгнення знав, що одразу піде у військкомат – і вже 26 лютого разом із татом вони їхали на навчання, а через місяць були на східному напрямку, на «нулі».
Бахмут, Часів Яр – туди весь час я направляла посилки, які збирали для його взводу. Молоді хлопці – розумні та небайдужі – першими стали на захист України. У війні з росією ми втрачаємо найкращих, які рухали нашу країну до змін.
Олексій не терпів лицемірів, не пробачав зради. Він був завжди дуже щирим у своїх поглядах та почуттях, серйозним, відповідальним, завжди вірним своїм принципам. Дружив та любив максимально. Мріяв, будував плани на майбутнє. Писав мені з фронту, що скучає за журналістською роботою. Такий важкий шлях до нашої Перемоги!».
Анна Трішичева, журналістка:
«Енергійний, сповнений життя, відповідальний та натхненний кожним проєктом, які були в нашій газеті. Таким наш Олексій мені запам’ятався, таким буде завжди в наших серцях.
24 лютого мій колега, журналіст Олексій написав мені, запитавши, чи може він підготувати нашу редакційну статтю наступного тижня. Тоді ще нічого не було зрозуміло, наскільки все затягнеться, якою жорстокою буде ця клята війна…
Наступного дня Олексій пішов добровольцем на цю кляту війну за нашу незалежність. Вже не просто як журналіст, а як воїн, захисник країни та нашої свободи. Це світла, добра, щира людина. Не повертається язик сказати «була»… Справжній воїн, Герой. Наш Герой…».
Оксана Журба, редакторка:
«Позитивний, рішучий, ідейний, активний – це про Олексія. Ще до повномасштабного вторгнення він не раз відверто казав, що піде захищати Україну. З першого дня війни стримав слово відважного українця. В редакції «Юридичної Газети» з повагою прийняли це. Олексій пішов добровольцем разом зі своїм батьком.
У моїй пам'яті про нього залишаться величезна пристрасть до книг з історії. Він завжди акцентував, що саме книги виховали його.
Також любов до котів – це була його слабкість (хоча мав алергію), але навіть на вулиці не обділяв жодного пухнастика своєю увагою. Часто просив, щоб я розповідала більше про свого кота Маркусика. Це підіймало йому настрій.
Олексій надзвичайно любив сонячну Одесу, де проводив майже кожну відпустку.
А караоке… О, про його співи можна розповідати довго. Він навіть не стримував себе на заходах, де була музика та мікрофон))).
Він любив все українське, а після Перемоги мріяв поїхати в Карпати з коханою, щоб розвіятися думками.
В інтерв'ю «з перших вуст про війну» він сказав: «Я не шкодую ні про що, розумію, що я – захисник, і бороню свою рідну країну».
Ми ще довго будемо в розпачі, адже від нас йдуть найкращі. Ти – наш відважний, сміливий та щирий друг. Ні, ти – Герой, Олексію! Серце на шматки... Вічна пам'ять!».
Маргарита Кінах, журналістка:
«Олексій був моїм близьким другом і найкращим напарником. Ми товаришували ще зі студентських років, потім працювали разом. Він завжди був щирим і справжнім, легким на підйом. Не боявся нових викликів чи складних завдань. Яка б «шляпа» не траплялася в житті, він завжди підтримував і казав: «Не переживай, Рітусік, прорвемося! Все буде тіп-топ». Льошка до всього підходив із розумом і гумором. Він дуже любив співати – особливо про український трагізм у народних піснях, тому караоке було його пристрастю.
Олексій був надійним та мужнім, із перших днів війни пішов захищати свою сім'ю та рідну країну. Він вірив у міцну дружбу, чисте кохання та вільну Україну! Не віриться, що його більше немає з нами. Непоправна втрата. Світла пам'ять! Він назавжди буде в наших думках і серцях!».
Наталія Омельченко, журналістка:
«Льоша був дуже позитивною та завзятою людиною. Він з ентузіазмом брався за будь-яку нову роботу. Багато мріяв та мав амбітні цілі на майбутнє. Він «фонтанував» новими ідеями та пропозиціями щодо вдосконалення робочого процесу та ніколи не зупинявся на досягнутому.
Льоша був доброю, світлою людиною, дуже любив свою родину, роботу, країну та своє життя – і саме таким він мені запам'ятається назавжди».
Павло Чернишук, редактор сайту:
«Енергійність, реактивність у роботі та величезне життєлюбство. Олексій був надзвичайно активною та прекрасною людиною, справжнім професіоналом. Війна справді забирає найкращих із нас. Ми не забудемо тебе».
Співчуття родині та близьким. Вічна пам'ять!