Обов’язковою передумовою прийняття відмови позивача від позову судом є роз’яснення сторонам наслідків відповідних процесуальних дій, а також ретельної / якісної перевірки дійсної відсутності в діях позивача порушень закону чи чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, зокрема учасників справи, що можливо здійснити, зокрема, в судовому засіданні з викликом учасників справи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду за квітень 2024 року"
Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, повідомляє пресслужба ВС.
У справі, що розглядалася, позивач звернувся з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність ПФУ щодо ненарахування та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Суд апеляційної інстанції визнав це судове рішення нечинним і закрив провадження у справі. Апеляційний суд виходив із того, що до суду надійшла заява позивача про відмову від позову, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України є підставою для закриття судом провадження у справі.
КАС ВС рішення суду апеляційної інстанції скасував, направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Колегія суддів зазначила, що нормами КАС України передбачено право позивача як учасника справи з урахуванням приписів цього Кодексу та керуючись наявною в нього метою, вільно обирати вид власної процесуальної поведінки, в тому числі шляхом відмови від позову на будь-якій стадії судового процесу.
Водночас з огляду на вагомість процесуальних та матеріально-правових наслідків відмови від позову у вигляді неможливості звернутися до суду з тотожним позовом вдруге, складністю однозначно ідентифікувати при власноручному підписі особу-підписанта, а також з метою запобігання вчинення іншими особами умисних дискредитуючих дій, обов’язковою передумовою прийняття такої відмови судом є роз’яснення сторонам наслідків відповідних процесуальних дій, а також ретельної / якісної перевірки дійсної відсутності в діях позивача порушень закону чи чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, зокрема учасників справи, що можливо здійснити, за умови наявності раціональних сумнівів та проявляючи розумну обачність (due diligence), зокрема, у судовому засіданні з викликом учасників справи.
Під час апеляційного провадження право позивача відмовитися від позову регламентовано положеннями ст. 314 КАС України, згідно з якою позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися в будь-який час до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції наділений процесуальними повноваженнями прийняти відмову позивача від позову під час апеляційного перегляду судового рішення, яким закінчено розгляд справи. Водночас при прийнятті такої відмови суд апеляційної інстанції повинен дотримуватися вимог статей 47 та 189 КАС України, а саме: перевірити відсутність у діях особи, що подала заяву про відмову від позову, порушень закону; перевірити відсутність у діях позивача порушень чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, зокрема учасників справи; роз’яснити сторонам наслідки відмови від позову.
Судом встановлено, що 23 серпня 2023 року засобами поштового зв’язку від позивача надійшли апеляційна скарга на рішення окружного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року та заява про відмову від позову.
Ухвалою від 12 вересня 2023 року апеляційний адміністративний суд прийняв відмову від позову, рішення окружного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року визнав нечинним, провадження у справі закрив.
Водночас, як убачається з оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, розгляд цим судом поданої позивачем заяви про відмову від позову відбувався в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Тому зазначене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції під час розгляду вказаної заяви не дотримав обов’язку щодо роз’яснення сторонам наслідків відмови від позову, а також не перевірив відсутності в діях позивача порушень чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, зокрема учасників справи.
При цьому зі змісту поданої позивачем заяви про відмову від позову не вбачається, що йому відомо про наслідки відмови від позову і закриття з цих підстав провадження згідно з положеннями КАС України.
Оскільки про розгляд заяви про відмову від позову у встановленому законом порядку інші учасники справи повідомлені не були, то суд був позбавлений можливості з’ясування думки, зокрема, відповідача з приводу заявленої позивачем заяви. Вказане свідчить про неврахування судом апеляційної інстанції прав та інтересів інших учасників справи при розгляді заяви про відмову від позову. Отже, суд апеляційної інстанції передчасно прийняв рішення про закриття провадження у справі.
Постанова Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 240/19893/22 (адміністративне провадження № К/990/41810/23) за посиланням.