Прокурор в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради та Департаменту соціального розвитку Херсонської ОДА звернувся з позовом до комунального закладу Херсонської облради та ТОВ «Укртранссервіс-Груп» про визнання недійсними додаткових угод до договору поставки природного газу, за якими зменшено обсяги поставки газу при збільшенні ціни за одиницю товару.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "КЦС ВС: Дострокове зняття догани не свідчить про законність наказу про її винесення"
Про це повідомляє пресслужба ВС.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з прокуратури витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати ВС.
ВП ВС неодноразово зазначала, що у разі, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов’язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
Велика Палата ВС також акцентувала на тому, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб’єктом звернення.
У положеннях статей 123, 129 ГПК України визначено загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов’язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
За змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі – позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов’язки, що їх має й позивач, за винятком права укладати мирову угоду.
Отже, як констатувала ВП ВС, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб’єктом сплати судового збору й самостійно здійснює права та виконує обов’язки, пов’язані з розподілом судових витрат.
За наведених вище мотивів Велика Палата ВС відступила від висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, які зводяться до того, що прокурор у розподілі судових витрат у справі участі не бере.
Ураховуючи викладене, ВП ВС касаційну скаргу прокурора залишила без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
Постанова ВП ВС від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22) за посиланням.