Суперечність доказів у кримінальній справі часто ставить у глухий кут правоохоронні органи. Але найменш правильним шляхом у такому випадку буде зупинення розслідування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ЄСПЛ іде на карантин: що буде зі справами і строками".
Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Y проти Болгарії» (№ 41990/18), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
Як зазначається, пані Y викликала поліцію і заявила, що її згвалтували під час поїздки для зустрічі з другом. Було розпочате розслідування. Правоохоронці зібрали докази з місця вчинення злочину, а також від заявниці (одяг та тампони). За результатами медичного обстеження було підтверджене вагінальне проникнення без згоди.
Наступного дня під час допиту жінка описала свого передбачуваного нападника. На основі показань поліція ідентифікувала потенційного підозрюваного, який мешкав за сто метрів від місця злочину. Згодом потерпіла упізнала цього чоловіка як гвалтівника. Але чоловік заперечував, що він був нападником, стверджуючи, що він в момент нападу був вдома в помешканні.
Пізніше результати ДНК-тестів вказали на другого потенційного підозрюваного, яким виявився робітник-будівельник, що проживав поблизу місця зґвалтування. Слідчий допитав і його, але той заперечував будь-який сексуальний контакт із потерпілою.
Органи прокуратури двічі зупиняли розслідування встановивши, що хоча заяви про зґвалтування були достовірними, було неможливо визначити нападника або встановити з будь-яким рівнем впевненості, що був скоєний злочин.
Зокрема, правоохоронці поставили під сумнів ідентифікацію жертвою гвалтівника, оскільки у жінки були проблеми із зором, а чоловік, якого вона впізнала, мав алібі, яке підтвердив його партнер, друг та доглядач за помешканням. Водночас, сліди ДНК, виявлені на спідній білизні, що належали іншому чоловіку, не були оцінені як достатні докази (оскільки жінка не вважала його нападником).
Пані Y. вимагала судового перегляду рішення про призупинення розслідування, але безуспішно.
Тоді вона звернулася до Європейського суду з прав людини. Потерпіла скаржилася на затягування розслідування. У Страсбурзі розглядали цю справу відповідно до статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та статті 8 (право на повагу до приватного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та встановили порушення гарантій. Жінці було встановлено компенсацію моральної шкоди у розмірі 7 тис. євро.
Читайте також: "Свідки Єгови через ЄСПЛ домоглися відновлення прав поширювати свою літературу".
З прес-релізом рішення ЄСПЛ у справі «Y проти Болгарії» (№ 5115/18) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.