03 серпня 2021, 15:37

Українська Гельсінська спілка з прав людини провела перший випуск учасників проєкту з МГП для суддів та адвокатів

Ірина Назарчук
Ірина Назарчук журналіст, спеціально для «Юридичної Газети»
Тимур Короткий
Тимур Короткий віце-президент Української асоціації міжнародного права, провідний науковий співробітник державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України»

Як відомо, в сучасному міжнародному праві склалося два окремих корпуси міжнародних норм, що містять юридичне зобов’язання держави дотримуватися прав людини. Перша галузь є загальною – міжнародне право прав людини. Галуззю спеціальною є міжнародне гуманітарне право (далі – МГП), норми якого застосовуються в період збройних конфліктів та спрямовані на захист жертв війни.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Чи потрібно доводити, що до реалій міжнародного збройного конфлікту, в якому українці живуть вже восьмий рік, МГП повинно безпосередньо застосовуватися та безумовно виконуватися? Водночас застосування та дотримання можливо лише за умов бездоганних знань його норм як військовослужбовцями, так і юристами (суддями, адвокатами, прокурорами.

Однак навіть у фаховому правовому середовищі в Україні досі бракує вичерпних знань стосовно того, які принципи та норми міжнародного гуманітарного права застосовуються на національному рівні, яким чином вони імплементуються в українське законодавство, як співвідносяться з міжнародним правом прав людини та національним законодавством.

Усунути цю прогалину був покликаний багатокомпонентний та тривалий проєкт Української Гельсінської спілки з прав людини (далі – УГСПЛ). Взагалі, в діяльності УГСПЛ починаючи з 2014 р. міжнародне гуманітарне право посідає ключове місце як у розповсюдженні знань, так і в документуванні, ініціюванні змін до законодавства України.

Проєкт для суддів та адвокатів складається з онлайн-курсу, офлайн-тренінгів і завершального моделювання судового процесу, в який окрім МГП органічно включені питання щодо Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практики Європейського суду з прав людини.

«Юридична Газета» зібрала відгуки учасників та організаторів проєкту.

Ольга Семенюк, координаторка освітнього напрямку УГСПЛ:

– Ми закінчили освітній курс із захисту прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні, опанувавши три великі тематичні блоки-модулі: блок з міжнародного права прав людини, блок з міжнародного гуманітарного права та блок зі співвідношення міжнародного права прав людини з МГП.

В нашому курсі взяли участь кілька десятків суддів та адвокатів з усіх регіонів України. Навчити їх (практиків) відчувати й розуміти можливості застосування норм МГП у судових процесах в Україні було нашою ціллю.

На жаль, наразі склався певний стереотип, що МГП і міжнародне право прав людини можуть застосовувати виключно міжнародні інституції. Зруйнувати подібний стереотип було метою відповідних навчальних заходів, показавши механізми імплементації норм міжнародного гуманітарного права у вітчизняної правозастосовній практиці.

Також у межах проєкту ми провели дискусію із залученням експертів про необхідність ратифікації Римського статуту. Вона проходила в ігровому форматі, коли одна група висловлювалась за ратифікацію, інша наводила аргументи проти. Це був цікавий досвід.

Віталій Крикливий, суддя Вищого антикорупційного суду:

– В умовах міжнародного збройного конфлікту на території України знання міжнародного гуманітарного права мають велике значення для суддівської спільноти. Застосування ст. 438 КК України нинішньої редакції неможливо без досконалого знання змісту принципів та норм МГП, умов застосування та особливостей кваліфікації.

В більш широкому сенсі знання МГП як у юридичному колі, так і загалом серед населення – вимога часу. Це деякий рівень безпеки, правильне розуміння обставин, пов’язаних з тимчасовою окупацією та обов’язками держави-окупанта, це створення обставин нетерпимості до воєнних злочинів. На мою думку, ставлення до знання МГП у суспільстві суттєво змінилося.

– Що Вам найбільше запам’яталося з курсу МГП?

– Насамперед, я можу відзначити високий професійний рівень тренерів та залучених експертів. Мені як судді найбільше запам’яталося моделювання судового процесу, в якому я виступав у незвичній для себе ролі адвоката. Також важливою особливістю моделювання було введення у процес питань щодо застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., а також перспектив звернення потерпілої сторони до ЕСПЧ, що дозволяє розглядати ці питання під іншим кутом.

Андрій Селіверстов, адвокат із Запорізької області:

– Особисто для мене цікавим і корисним підсумком проєкту УГСПЛ стали знання щодо застосування міжнародного гуманітарного права у кримінальному законодавстві України, а особливо питання щодо одночасного притягнення до відповідальності за воєнні та загальнокримінальні злочини (вбивства, викрадення людей).

Ще один момент, який привернув мою увагу – неконкретність, невизначеність чинного кримінального законодавства України в частині кваліфікації воєнних злочинів. Можливо, в майбутньому її буде усунено шляхом внесення відповідних змін до законодавства.

– Як Ви оцінюєте необхідність і значення подібних тренінгів з МГП та загалом розповсюдження знань з міжнародного гуманітарного права серед адвокатів і суддів?

– Маючи значний життєвий та професійний досвід, хочу зазначити, що раніше МГП, якщо й існувало для мене, то в суто абстрактній площині. Я взагалі не знав, що це таке і як може використовуватися. Дотепер в українських юридичних колах дуже мало відомо про міжнародне гуманітарне право. Тому необхідно надалі розвивати діяльність з розповсюдження знань з міжнародного гуманітарного права.

Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини:

– Важливим напрямком діяльності УГСПЛ є навчання та розповсюдження знань з найбільш актуальних для суспільства і професійних спільнот питань, пов’язаних з верховенством права та захистом прав людини. Сьогодні це питання міжнародного гуманітарного права та правосуддя перехідного періоду.

Цього разу йшлося саме про навчання суддів та адвокатів. Три складові – міжнародне гуманітарне право, міжнародне право прав людини, міжнародне кримінальне право – ми зв’язали в одному курсі. Акцент було зроблено на проблемних питаннях приведення національного законодавства до стандартів міжнародного гуманітарного права, на прогалинах національного кримінального та кримінально-процесуального законодавства та ратифікації Римського статуту. Ці питання стали предметом обговорення і навчання.

– УГСПЛ є активним прибічником ратифікації Римського статуту. Які конкретно кроки УГСПЛ здійснює в цьому напрямку?

– Передусім, це відбувається на адвокаційному та навчальному рівнях. Однак «м’яч» знаходиться виключно на полі Парламенту, рішення щодо ратифікації залежить від волі Верховної Ради. Зі свого боку ми працюємо над поширенням знань, аналізом положень Римського статуту, різними варіантами внесення його частин фрагментами в національні законодавчі акти. Також коли говоримо про весь процес, пов’язаний із розробкою та створенням концепції правосуддя перехідного періоду, елементи норм міжнародного гуманітарного права безпосередньо відбиваються в цьому стратегічному документі.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати