У Верховній Раді України пропонують надати медичній спільноті можливість самостійно розв'язувати окремі питання власного професійного життя. Насамперед у питаннях професійного розвитку та оцінюванні здобутків медичних працівників.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "МОЗ: 457 об’єктів медзакладів повністю або частково відновлені в Україні за 2023 рік".
У Раді зареєстровано проєкт закону №10372-1 від 08.01.2024 "Про медичне самоврядування". Документом пропонується надання професійним медичним спільнотам певної самостійності в розв'язанні тих питань, де держава в будь-якому випадку вже покладається на активну позицію самої медичної спільноти.
Так, ідеться про питання процесу безперервної освіти медичних працівників та оцінювання виконання медичними працівниками вимог щодо цього. Законопроєкт передбачає механізми, які дозволяють чисельним, вже наявним організаціям медичних працівників, отримати спеціальний статус самоврядної медичної організації та, не ексклюзивно, тобто поряд з іншими академічними закладами та закладами освіти та юридичними особами, що отримали таке право на підставі чинних підзаконних актів, здійснювати заходи щодо безперервного професійного розвитку медичних працівників, а також здійснювати оцінювання отриманих здобутків.
"Варто акцентувати увагу на тому, що законопроєкт в жодному разі не втручається у царину здобуття спеціальної вищої або середньої медичної освіти, чітко відокремлюючи це питання і залишаючи його у сфері регулювання діючих профільних законів що стосуються освіти. Мова йде лише про безперервний професійний розвиток, як комплекс заходів неформальної освіти, яку має підтримувати медичний працівник власними зусиллями. Отже, законопроєктом пропонується закріпити існуючу практику та офіційно надати можливість профільним медичним об’єднанням, зареєстрованим у формі громадських організацій, за умов дотримання певних вимог, не тільки де-факто, але і де-юре самостійно проводити заходи із 3 безперервного професійного розвитку для медичних працівників та право на верифікацію діяльності лікаря щодо безперервного професійного розвитку у процесі атестації", – йдеться в повідомленні.
Водночас процес має відбуватися відповідно до певних загальних вимог, що продовжуватиме встановлювати центральний орган виконавчої влади, на який покладається реалізація державної політики в галузі охорони здоров’я. Так, чисельні конкуруючі між собою самоврядні медичні організації, які виконають передбачені законом вимоги, визначаються не єдиними, а лише одними із суб’єктів, які медичний працівник може добровільно обрати для того, щоб відвідувати ті чи інші заходи із власного професійного розвитку чи проведення оцінювання. Конкуренцію самоврядним організаціям продовжать складати, як академічні та освітні заклади, так і мережа установ створених Міністерством охорони здоров’я для проходження атестації.
Крім цього, можливість проходження медичними працівниками атестації пропонується виключно як додаткова можливість, що не виключає можливість звернення медичних працівників до атестаційних органів, які продовжують свою роботу, відповідно до рішень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
У пояснювальній записці вказано, що підхід забезпечує відповідальну конкуренцію та унеможливлює встановлення монопольного контролю над процесами надання послуг безперервної професійної освіти.
Законопроєкт передбачає і певну відповідальність для суб’єктів діяльності в царині безперервного професійного розвитку та оцінювання отриманих здобутків. Як зазначається в записці: "Будь-яке право нерозривно має бути пов’язано із відповідальністю. В такому випадку йдеться про відповідальність перед державою та суспільством, а також окремим пацієнтом. Орган, який надав позитивне оцінювання медичному працівнику за результатами професійного розвитку і таким чином ставши причетним до підтвердження професійної придатності медичного працівника, має нести та частину фінансової відповідальності в разі, якщо суд визнає, що дії атестованого медичного працівника, призвели до заподіяння шкоди пацієнту. Забезпечення можливої відповідальності має бути не декларативним, а реальним".
Окреме місце передбачене для можливості створення національного органу медичного самоврядування, який хоч і має дещо ширші повноваження, але в жодному разі його повноваження не мають функцій, що мають ознаки державної влади чи звужують повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Додатково, для системи медичного самоврядування передбачені можливості щодо запровадження передового досвіду медичної практики через право ініціації, а в окремих випадках і затвердження так званих протоколів лікування.
#Читай! Шукаєте міжнародні документи з прав людини? Або забули, де поклали закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"? Заходьте в книжковий магазин "You-book"!
