06 грудня 2019, 11:06

Стан неосудності виключає наявність у діях особи умислу на вбивство з хуліганських мотивів – ККС ВС

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційні скарги захисника особи та прокурора на ухвалу апеляційного суду, якою була залишена без змін ухвала місцевого суду про застосування до особи примусових заходів ме дичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом за вчинення нею суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України (незакінчений замах на умисне вбивство з хуліганських мотивів).


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


У касаційній скарзі захисник зазначив, зокрема, що у вчиненому особою діянні відсутні ознаки згаданого злочину, оскільки предмет, яким потерпілому спричинено тілесне ушкодження, не мав значної вражаючої здатності, при цьому особа перебувала у стані неосудності, що виключає наявність у її діях умислу на вбивство з хуліганських мотивів. У касаційній скарзі прокурор вказав, що вчинення особою суспільно небезпечного діяння у стані неосудності є несумісним із встановленням суб’єктивної сторони складу злочину.

Колегія суддів ККС ВС не погодилася з висновками місцевого та апеляційного судів у частині юридичної оцінки вчиненого особою діяння з огляду на таке.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в особи було встановлено наявність як медичного критерію (хронічне психічне захворювання у виді шизофренії, параноїдної), так і інтелектуальної й вольової ознак юридичного критерію (нездатність розуміти свої дії та керувати ними) неосудності. Зважаючи на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про вчинення особою суспільно небезпечного діяння у стані неосудності та, як наслідок, необхідність застосування щодо неї примусових заходів медичного характеру.

Водночас за умови перебування особи у стані неосудності юридична оцінка вчиненого ним суспільно небезпечного діяння за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, є неправильною.

Згідно з приписами ст. 15 КК України замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

Враховуючи, що стан неосудності пов’язаний з відсутністю в особи інтелектуальної та вольової ознак, з ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб’єктивної сторони злочину, тому встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) в діях неосудної особи об’єктивно є неможливим. Юридична оцінка суспільно небезпечному діянню в такому випадку повинна надаватися з огляду на фактичні обставини скоєного та наслідки, що настали.

Всупереч викладеному місцевий суд, встановивши, що суспільно небезпечне діяння особи було вчинено у стані неосудності, вказав в ухвалі про наявність умислу на скоєння вбивства з хуліганських мотивів і надав оцінку вчиненому за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, у зв’язку з чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. На ці порушення захисник прямо послався у своїй апеляційній скарзі, проте вони залишилися без уваги суду апеляційної інстанції.

Від тяжкості вчиненого у стані неосудності суспільно небезпечного діяння (юридичної оцінки) залежить вид примусових заходів медичного характеру, що можуть бути застосовані. Втім, касаційний суд у силу своїх повноважень позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами нижчих інстанцій порушення.

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому вказав, що під час нового розгляду потрібно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги, за необхідності й наявності відповідних підстав повторно дослідити обставини кримінального провадження та ухвалити судове рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК України.

З повним текстом постанови ККС ВС у справі № 130/2612/17 (провадження № 51-3547км19) можна ознайомитися за посиланням.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати