28 вересня 2024 року в Києві відбулося чергове засідання дискусійного клубу «Ресурсна криза судової влади: кадрові виклики та фінансові реалії», організатором якого виступила Правнича асоціація «Добросуд».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Серед іншого, учасники заходу обговорили питання відтоку кадрів із судової системи, як зберегти/забезпечити кадровий потенціал у судах, впливу на суддівську незалежність та іміджу української Феміди умов праці в судах (стан приміщень, безпекові питання тощо), розміру суддівської винагороди та заробітної плати апарату суду всіх інстанцій та юрисдикцій, а також роботи ДСА України.
Модерувала дискусію Анастасія Доброчинська, адвокатка, членкиня правління Правничої асоціації «Добросуд».
Тетяна Гребенюк, суддя Господарського суду Київської області, членкиня Ради суддів України, вказала, що той факт, що досвід помічника судді не враховується чи не надає додаткових балів під час проходження конкурсів на посади суддів, є негативним. На її думку, 90% помічників є вже «готовими суддями», які одразу можуть працювати на цих посадах.
Як один із варіантів удосконалення конкурсних процедур вона назвала врахування думки судді: «Чому ми відмовилися від позитивної характеристики як від того інструменту, який би додавав бали? Хто, як не суддя, який пройшов із цим помічником з 8-ї ранку до 21-ї вечора кожен день у дуже стресових ситуаціях, знає, як готовий цей помічник чи ні?».
Ілона Камінська, кандидатка юридичних наук, адвокатка, не погодилася з думкою пані Гребенюк щодо того, що багато помічників суддів уже є готовими суддями, зазначивши, що вони мають бути насамперед готовою особистістю. За її словами, потрібно не лише готувати себе до викликів, а й робити так, щоб людина, зайшовши в приміщення суду, почала довіряти таким помічникам свою справу.
У контексті майбутнього вступу України в ЄС, на думку адвокатки, фінансування потрібне не лише для того, щоб забезпечити побутові потреби помічників суддів, – потрібне вивчення англійської мови, права ЄС, поглиблена робота та розвиток особистості.
Павло Павліш, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради з питань правової політики, вказав, що для першої інстанції заробітні плати будуть збільшені: «Розрив між інстанціями буде зменшено, що покращить престиж судової системи. Крім цього, зараз обговорюється й напрацьовується законопроєкт щодо доплат суддям, які працюють на прифронтових територіях. Є різні думки: від 10-15%, є пропозиції збільшувати й на 100%. Однак цей відсоток буде обговорений, коли законопроєкт готуватиметься до другого читання».
Ольга Примак-Березовська, суддя Оболонського районного суду міста Києва, заступниця голови правління Правничої асоціації «Добросуд», розповіла про свій досвід початку роботи в суді, вказавши на проблеми, зокрема, недофінансування, складні умови роботи під час війни (відсутність генераторів, світла тощо), а також велике навантаження на суддів. Вона заявила, що в цьому контексті потрібно на загальнодержавному, централізовану рівні ставити гострі запитання, щоб швидше розв’язувати складні проблеми.
Щодо питання привабливості та іміджу судової влади, то, на думку судді, потрібно думати не лише про тих, хто приходить у систему, а й не забувати про тих, хто може піти з неї. За словами пані Примак-Березовської, багато суддів хочуть піти у відставку, тому необхідно зрозуміти, як розв'язувати проблеми, щоб судова система України не опинилася в колапсі без достатньої кількості як суддів, так і працівників апарату.
Олена Овчаренко, докторка юридичних наук, адвокатка, експертка Центру політико-правових реформ, вказала, що держава повинна створювати умови для роботи, щоб суди та судді працювали належним чином, а працівники апарату могли отримувати та розвивати свою кар’єру.
«Щоб секретар, наприклад, міг перейти до помічника. Немає такої системи. У мене аспірантка є секретаркою судового засідання. Вона мріє стати помічницею, але вони її не беруть (у тому суді, де вона працює), тому що помічники – це патронатна служба, а суддя сам собі обирає цього помічника. У більшості випадків новопризначені судді приходять зі своїми помічниками. Це зрозуміло, оскільки вони хочуть працювати з тими людьми, яким довіряють», – сказала вона, додавши, що працівники апаратів судів також не мають фінансової «подушки».
Дмитро Лук'янов, доктор юридичних наук, професор, заступник голови Вищої ради правосуддя, розповів про те, що Європейська комісія ставить питання фінансування як частину незалежності судів, апарату судів: «Їх не цікавить фінансування саме по собі, бо це внутрішня справа країни, яка намагається стати членом ЄС, але питання фінансування як частини незалежності безумовно стає для них цікавим. З цього погляду вони дуже обізнані в наших проблемах. Наші дипломати нам казали, що з боку ЄК цим об’єднанням з країн-кандидатів займається декілька тисяч чиновників, які знають усе: про кадри, фінанси, дисциплінарні провадження. В нас уже були приклади, коли наші члени делегації знали менше, ніж члени ЄК. І були дуже незручні ситуації».
Також у засіданні дискусійного клубу взяла участь Олена Осіпова, суддя Сумського окружного адміністративного суду, яка розповіла про перші місяці роботи суду під час повномасштабного вторгнення рф і наголосила на важливості комунікації ДСА України із, зокрема, прифронтовими судами для швидшого забезпечення їхніх потреб. На її думку, відтік кадрів із судової системи, серед іншого, пов’язаний зі складними умовами праці.
Окремо на заході продемонстрували фото як зруйнованих приміщень судів (зокрема, прифронтових), приміщень співробітників апарату судів внаслідок російських атак, так і приміщень судів, що отримують недостатнє фінансування.
Крім цього, в дискусії взяли участь працівники апарату судів першої інстанції, які розповіли, скільки часу вони вже працюють у судах та що спонукає їх надалі залишатися на роботі. Вони вказали, серед іншого, що мотивацією для роботи є подальше професійне зростання та бажання стати суддею.