Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час в тій самій чи іншій організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Що вважається надурочною роботою?".
Зокрема, для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну України від 28.06.1993 р. № 43).
Коли працівник виконує роботу на тому самому підприємстві - це класифікують як внутрішнє сумісництво, а коли на іншому - як зовнішнє.
Як зазначається, працівник, що влаштовується на роботу за сумісництвом в іншу організацію, має надати роботодавцю всі документи, необхідні для проведення відповідних кадрових процедур за виключенням трудової книжки, оскільки на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи (абзац 3 п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. № 58). Трудовий договір при прийнятті на роботу за сумісництвом оформляється наказом власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу та поданням повідомлення до територіальних органів ДФС України.
Зокрема, звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.
За інфомацією Вісника ДФСУ.