Суд визнав протиправними дії НАЗК щодо вимоги від Олега Маліневського, як члена КДКА, подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зважаючи на переконливі аргументи в позові, суд встановив:
1. Адвокатура, як незалежний інститут громадянського суспільства, є
спеціально уповноваженим недержавним професійним правозахисним
інститутом, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та
надання правової допомоги, зокрема, при вирішенні справ у судах чи інших
державних органах.
2. Діяльність адвокатури не пов’язана з виконанням функцій держави або
місцевого самоврядування, а оскільки адвокатська діяльність є
незалежною, державні органи не можуть втручатися у її роботу.
3. Дія Закону України «Про державну службу» не поширюється на
діяльність адвокатів, діяльність яких врегулювана Законом України «Про
адвокатуру і адвокатську діяльність».
4. Посилаючись на рішення КСУ у справі №3-р/2019 від 06.06.2019, суд
вказав, що зміст підпункту «в» пункту 2 частини першої статті третьої
статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» не відповідає
принципу юридичної визначеності, оскільки не дає змогу невизначеним
адресатам цих норм з достатньою точністю з’ясовувати свої обов’язки щодо
подання декларацій.
Нагадаємо, що в травні на адресу Олега Маліневського прийшов лист з
повідомленням про факт неподання декларації особи, уповноваженої на
виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Обґрунтуванням
отримання повідомлення був той факт, що Олег з 2017 року є членом
Київської дисциплінарної комісії адвокатури.
Текст рішення за посиланням.
Коментар Олега Маліневського:
Моя перемога у спорі з НАЗК щодо протиправності вимог до мене як члена дисциплінарної палати КДКА про подання декларації є важливою одразу в кількох аспектах.
По-перше, суд визнав адвокатуру самоврядним, незалежним від держави та її впливу інститутом, а також вказав, що члени цього інституту не можуть прирівнюватися до статусу держслужбовця в будь-яких аспектах, у тому числі в питанні декларування. Такий висновок важливий, зокрема, зважаючи на подальший перебіг судово-правової реформи.
По-друге, норми законодавства про корупцію в цій частині не релевантні щодо адвокатів, оскільки не забезпечено достатньої правової визначеності (ми взагалі не зазначені в нормах, на які посилався відповідач). Тому, вочевидь, така натягнута за вуха позиція НАЗК була нічим іншим, як невдалою спробою посягнути на незалежність адвокатури.
По-третє, політизація НАЗК є неприпустимо. Не може такий важливий та поважний орган як НАЗК, на який суспільство покладає значні надії, свавільно змінювати свою офіційну позицію впродовж року без зміни законодавства. Тож суд вирішив врахувати саме попередню позицію НАЗК, згідно з якою адвокати не мали обов’язку декларування.