У Києві відбулося відкрите засідання формату Нарадча PRO Комітету судової практики Асоціація адвокатів України «Процесуальні «фільтри» vs адвокатська «демонополізація»». Зокрема, учасники розглянули питання особливості статусу «самопредставника», оскарження проміжних ухвал, відводів, касаційних фільтрів, касаційного оскарження рішень третіми особами не учасниками, зловживання судом своїми повноваженнями (дискрецією) тощо.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За словами модератора заходу, партнера EQUITY Law Firm, Голови Комітету з судової практики ААУ Олега Маліневського, ці закони на перший погляд є різними за предметом врегулювання, але при цьому дуже тісно пов’язані в аспекті свого впливу на кількість або можливості до здійснення процесуальних зловживань у судових процесах. На його думку, т.зв. «закон №460-IX про процесуальні фільтри» (№460-IX від 15.01.2020 (щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку), - прим. ред.) зачепив такі питання, які впливають на можливість зловживань у судових процесах.
«Водночас розширення т.зв. «самопредставництва» юридичних осіб безпосередньо впливає на представництво адвокатом у судових процесах. Свого часу, коли була т.зв. «монополізація» судового представництва, вона мала на меті одну суттєву річ - це підвищення якості правосуддя, збільшення дисципліни у судових процесах, у т.ч. за рахунок механізмів дисциплінарної відповідальності, етичних норм. Наразі ж надається можливість до самопредставництва юридичними особами. З одного боку яким чином це вплине на випадки зловживання, з іншого - як це вплине на ситуацію з якістю правосуддя?», - зазначив пан Маліневський.
У свою чергу суддя Господарського суду м. Києва Роман Бойко зазначив, що за задумом те, що набуло статусу закону і розроблювалося як законопроект №2314 (закон №390-IX від 18.12.2019 (щодо розширення можливостей самопредставництва в суді), - прим. ред.), не мало ніякого відношення до самопредставництва й елементами співвідношення адвокатів і не адвокатів. «Метою документу було сприяння забезпеченню судової практики. Те, що спостерігається наразі - часті відступи від судової практики, інколи навіть постановлення протирічних судових рішень на базі певних касаційних судів, - знайшло своє втілення у тому, що необхідно це припинити, а також зробити Верховний Суд судом права, а не судом факту або повторної апеляції, як воно є наразі. Тому першою ідеєю такого законопроекту було встановлення касаційних фільтрів і визначення підстав касаційного оскарження та меж касаційного перегляду», - розповів він.
Хто і в якому складі має вирішувати питання про відвід на стадії апеляції і касації? «Ми дійшли до висновку, що КГС і більшість апеляційних судів це питання вирішують одноособово, але два суди, у яких це стабільна практика, - Північний і Західний апеляційний - чомусь це питання вирішують колегіально. Ті зміни, що наразі прийняті, не вирішують це питання, тобто може бути продовжена оця розбіжність щодо того, як вирішуватиметься доля заявленого відводу. На мою думку, в ідеалі не треба передавати справу: якщо статистика незмінна, то краще, мабуть, було так, як раніше. Відводи не були тоді таким гарантованим інструментом для зриву судових засідань», - розповів партнер LEXJUS Андрій Гусак.
На думку адвоката GRECO Law Firm Максима Фролова, найбільшою проблемою на сьогодні є самовідвід для суддів. Серед іншого, він зазначив, що законом ця проблема не вирішена, й у найближчі 10 років вирішена не буде, якщо судова система знаходитиметься у тому стані, у якому є зараз. На це Роман Бойко відповів, що питання щодо самовідводів - це питання особисто кожної справи, кожного самовідводу. «Це, на мою думку, змінами в закон не було внесено. Тобто сказати, що треба заборонити або обмежити самовідвід - це абсурд», - зазначив він.
«До 2017 р. я не знаходив обґрунтування проблематики у питанні відводу. Ми не обговорювали це питання взагалі. Якщо сторона дійсно бачить підстави для відводу, то наглядачем цього має бути повинен бути суд, суддя, колегія апеляційної та касаційної інстанцій. Те, що прикладів задоволення апеляційних та касаційних скарг з цих підстав мало, - ну, мабуть, це питання і для обговорення. Моя особиста думка: враховуючи, що до 2017 р. у нас дискусії з цього питання не було (і проблематики порушення для сторін цього питання також), то, мабуть, історія продемонструвала, що вірним був би такий порядок.
Навіть сьогоднішні зміни не вирішують багатьох питань, зокрема, чи є механізм технічного розподілу справ, коли суддя, наприклад, пішов на лікарняний на 10 днів, а це вже порушення тих строків, які заклали зміни цього закону. Дискусія продовжуватиметься, поки ми не нівелюємо цей інструмент як зловживання», - наголосив радник EQUITY Law Firm Андрій Іванів.
Притягнення фізичних осіб, уповноважених діяти від імені юридичної особи або органів державної влади, на думку старшого юриста Eterna Law Kyiv Христини Шаповалової, є дуже важким, оскільки передбачено, що заходи процесуального примусу можуть бути застосовані як для учасників та/або їх представників.
«Якщо тлумачити таким чином, що представником є лише адвокат, який діє на підставі ордену або довіреності, а уповноважена особа представляє саме орган державної влади або юридичну особу, відповідно притягнути можна лише орган або юрособу, а працівника-фізособу можна притягнути лише до дисциплінарної відповідальності. Крім цього, не треба забувати, що в КК України є стаття, яка визначає, що у випадку повідомлення суду про можливість представництва в суді без належних повноважень, таку особу можна притягнути до кримінальної відповідальності», - зазначила пані Шаповалова.
За її словами, це все, що наразі можна застосувати до осіб, які не є уповноваженими і, наприклад, можуть зловживати процесуальними правами таким чином, що затягуватимуть розгляд справи.