Перший сенат 18 жовтня на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Тиховської Оксани Андріївни.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "КСУ перевірить законодавчий припис про набрання чинності рішення органів адвокатського самоврядування"
Як зазначив суддя-доповідач у справі Віктор Кривенко, заявниця звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на конституційність друге речення абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889–VIII (далі – Закон № 889) у редакції Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи“ від 14 січня 2020 року № 440–ІХ (далі – Закон№ 440).
Оспорюваним приписом, який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності, було встановлено, що „суб’єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності)“.
Зі змісту конституційної скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що Оксану Тиховську звільнили із займаної посади у зв’язку з ліквідацією державного органу з припиненням державної служби. Не погодившись із наказом про звільнення, заявниця звернулася до суду першої інстанції з позовом про скасування цього наказу та поновлення її на посаді. Суд відмовив їй у задоволенні позовних вимог, зазначивши у рішенні, що відповідно до чинного на час звільнення законодавства суб’єкт призначення або керівник державної служби може, але не зобов’язаний пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).
Водночас Суд апеляційної інстанції з позовними вимогами заявниці погодився, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, вказавши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, зокрема, в частині дотримання попередження Оксани Тиховської про наступне вивільнення з державної служби у зв’язку з ліквідацією. Питання щодо обов’язковості пропонувати вакантну посаду у цьому ж державному органі суд не досліджував.
Із позицією апеляційного суду не погодився Верховний Суд, який скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції. У своїй постанові Верховний Суд зокрема зазначив, що в оспорюваному законодавчому приписі вжите слово „може“ означає, що на суб’єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов’язок із працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні, законодавець залишив на розсуд суб’єкта призначення.
На думку заявниці, оспорюваний припис Закону № 889 у редакції Закону № 440 порушує принцип правової визначеності, призвів до звуження змісту та обсягу її конституційних прав на працю та на доступ до державної служби, а також позбавив захисту від незаконного звільнення.
Суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного розгляду справи, підготовки необхідних матеріалів та висновків із питань, порушених у конституційній скарзі, були направлені запити до наукових установ, а також до Верховної Ради України та Президента України. Він також поінформував, що в провадженні Суду перебуває кілька справ із того самого питання.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Перший сенат перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На відкритій частині пленарного засідання була присутня суб’єкт права на конституційну скаргу Оксана Тиховська.
Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці Архів відеотрансляцій засідань.