У справі № 46/603 ПАТ звернулося до АТ з позовом про визнання укладеним договору зберігання природного газу в редакції, запропонованій позивачем. Рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено повністю.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Висновок КГС ВС щодо застосування ст. 42 КУзПБ до правочинів, вчинених боржником до введення в дію цього Кодексу"
Про це повідомляє пресслужба ВС.
Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду (яка ухвалена за результатом другого нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 1 липня 2021 року скасував постанову суду апеляційної інстанції та передав справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Відповідно до приписів частин першої та третьої ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об’єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.
У справі, яку розглядав Верховний Суд, рішення суду першої інстанції було ухвалене у 2011 році. Додатково подані позивачем докази, які не подавалися до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції прийняв у другому новому розгляді цієї справи у 2021 році (тобто майже через 10 років з дня ухвалення рішення судом першої інстанції), поклавши, зокрема, їх в основу оскаржуваного судового рішення.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Всупереч вимогам процесуальному законодавству, зокрема статтям 80, 269 ГПК України, апеляційний господарський суд фактично прийняв подані позивачем докази, які не були предметом розгляду місцевим господарським судом. При цьому суд не встановив винятковості випадку, що є підставою для прийняття таких доказів у розумінні зазначених положень із підтвердженням цього документально; не надав оцінки доводам позивача, запереченням відповідача щодо прийняття додаткових доказів, обмежившись констатацією письмових пояснень позивача, та не навів аргументованих мотивів прийняття таких доказів.