ТОВ звернулося з позовом, у якому просило внести зміни до договору шляхом продовження строків виконання зобов’язань, збільшення строку дії договору, обґрунтовуючи вимоги тим, що обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, істотно змінилися з 2023 року через обставини непереборної сили (посилення ворожих атак / обстрілів, мобілізацію та ін.), а тому позивач має право на внесення змін до договору на підставі ст. 652 ЦК України та п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: «Вимоги до рішення про відмову в перетинанні державного кордону України: позиція КАС ВС»
Про це повідомляє пресслужба ВС.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що договір сторони уклали вже під час дії воєнного стану та запровадження мобілізаційних заходів, наслідки чого позивач мав враховувати під час підписання договору, а зазначені позивачем обставини непереборної сили, що виникли з 2023 року, існували на момент вчинення правочину. Крім того, Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає випадків обов’язкового продовження строку дії договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, на вимогу однієї зі сторін, у тому числі, шляхом звернення до суду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову щодо внесення змін у договір відповідно до ст. 652 ЦК України та п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Постановою апеляційного господарського суду це рішення скасоване й позов задоволений.
КГС ВС, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та скасовуючи постанову апеляційного суду, зазначив таке.
Висновки апеляційного суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 652 ЦК України та внесення змін у договір на підставі цієї норми при одночасному встановленні підстав для задоволення позову з огляду на існування обставин непереборної сили, свідчать про неправильне застосування апеляційним судом вказаної норми матеріального права у цьому разі, оскільки за наявності форс-мажору положення ст. 652 ЦК України не застосовуються.
Позивач міг і повинен був за певної обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов’язані з введенням воєнного стану, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому настання зазначених ним подій не може розглядатися як підстава для внесення змін в окремі пункти договору та додатку до нього у зв’язку з істотною зміною обставин, а наявність обставин непереборної сили суд першої інстанції не встановив.
Постанова КГС ВС від 10 жовтня 2024 року у справі № 910/332/24 за посиланням.